У 1944 р. багато єпископів УАПЦ, рятуючись від переслідувань, переїхали до Західної Німеччини, деякі згодом емігрували до США, де й очолили різні юрисдикції УАПЦ. Архієпископ Григорій Огійчук очолив УАПЦ на принципах соборноправності. УАПЦ в Україні була зліквідована радянським режимом з допомогою Московського патріархату. Тіж з ієрархії та духовенства УАПЦ, хто не захотів приєднатися до сталінської більшовицько-енкаведистської Російської Церкви, були вбиті або ж вислані в концтабори. У наступні роки такаж доля спіткала й Українську Греко-Католицьку Церкву в Західній Україні і в Закарпатті.

У листопаді 2002 року канонічна ієрархія УАПЦ другого відродження з ласки Божої почала свій процес повернення до України згідно з каноном 18 VI Вселенського Собору. Першим прибув до України канонічно висвячений по апостольській спадкоємній лінії Митрополита Діонісія Валединського Митрополит Мойсей Кулик, який у 2002 р. був призначений Собором єпископів канонічної УАПЦ-Соборноправної Митрополитом Київським і всієї Руси-України. Владика Мойсей ще на початку 90 року одним із перших почав третє відродження УАПЦ в Україні. І як митрополичий адміністратор в Хмельницькій, Вінницькій і Житомирській областях заснував близько двохсот громад УАПЦ. (Більшість перших священиків УАПЦ 90-го року пам'ятає його як протодиякона при інтронізації Патріарха Мстислава, з благословення якого о. Олег Кулик в 1990р. був висвячений у сан священика).

За віддане служіння відродженню УАПЦ на Поділлі, органами КДБ був переслідуваний (у міліції зареєстровано 16 спроб убити його і рідних). На запрошення Патріарха Мстислава отець Олег виїхав до США, де продовжував своє служіння в УАПЦ. Коли ж ієрархи УАПЦ у США зрадили справі Патріарха Мстислава, українському народові і пішли під омофор Константинопольського Патріарха Варфоломія I, Владика Мойсей (тоді прот. о. Олег) залишив зрадників з украденою від України Церквою і заснував у США православну громаду з новоприбулих емігрантів з України. Але любов до стражденної України і бажання служити своєму народу, навчаючи людей жити щасливо в гармонії з Богом, повернула його на Батьківщину вже Митрополитом канонічної УАПЦ і спадкоємцем Томасу 1924р. для розвитку законної канонічної автокефальної Церкви і сприяння всесвітньому визнанню її Православними Церквами. ( У нинішній ситуації з Українською Церквою необхідно розуміти, що визнання Філаретової імперії УПЦ- КП і його анафемованих висвят з 1997 року, не станеться і за 1000 літ. Вселенський Патріарх і Православні Церкви світу визнають анафему-прокляття матері - Російської Православної Церкви проти мирянина М. Денисенка, колишнього митрополита Філарета, як канонічно аргументовану і досі не задовольнили його (Філарета) апеляцію. Місія повернення до України канонічної УАПЦ: : на канонічній основі розпочати процес єднання всіх Церков Православної віри в одну Соборну Українську Церкву, відродити правдиву духовність Христової Церкви, остерігаючись московсько - філаретівської закваски, і висвятити канонічний собор єпископів, які матимуть канонічне відношення до Томасу 1924 року, як правонаступники цього Томасу, маючи для цього історично документальну спадкоємність, щоб у майбутньому, коли утвердиться Українська Церква, відродити православні канонічні зв'язки з канонічними Православними Церквами світу. Ласка Божа для України в тому, що не всі канонічні архієреї діаспори, перейшли в рабську юрисдикцію до Константинопольського Патріарха, але залишилися й патріоти, щоб послужити духовно-канонічним інтересам Української Церкви для створення однієї Української Соборної Церкви. Це те, заради чого боролися й проливали свою кров святі мученики, архієреї, духовенство і вірні Української Автокефальної Православної Церкви.