ДУХОВНІ ПОВЧАННЯ

19. СЛОВО НАПЕРЕДОДНІ ВЕЛИКОДНЯ ПРО ЖИВУ ВІРУ І ОБРЯДОВІСТЬ

Гарно в Україні на Великдень! Ще не встигнуть згаснути зірки не небозводі, як трепетно заблимають повсюди вогники великодніх свічок. Нескінченні людські потоки поллються дорогою до храму і від храму, залунає радісна звістка, і кожен понесе додому в чепурному кошику освячену духмяну паску та яскраво-усміхнені крашанки чи писанки. Вранці родиною розговіються, відчуваючи особливу радість - свято ж особливе, духовне! Виняткову благодать, тобто стан умиротворення, любові, піднесення духу відчують ті, хто постував по-справжньому. Хто не просто уникав м'ясних страв, а намагався очистити душу від скверни. Прибирав не тільки помешкання та обійстя, а ретельно очищав душу від сірості, чорноти, скверни, тих пут гріха, які окутали душу. А вони є в кожного: там позаздрив, там осудив, нашкодив ближньому чи образився. Не грішив той, хто не жив. Але усвідомлення і противлення гріха - покаяння! - укупі зі щирою молитвою і добрими ділами - це і є шлях до спасіння душі. А веде цим шляхом людину справжня віра. Жива віра. І той, хто справді увірував і пішов цією дорогою, безумовно, отримає винагороду від Всевишнього. І "Христос воскрес!" звучатиме з його вуст як гімн перемоги Добра над злом - насамперед у власній душі. Тож свято набуде істинного смислу. А без цього все - лиш імітація, обряд. Для галочки, як заведено в бюрократів, чи, як кажуть у селі, аби відбути. Так незчуємося - і життя не проживемо, а відбудемо, втративши даний Богом шанс на спасіння. Сумно водночас, через те що на Великдень більшість українських родин перебуватиме в стані штучної радості - від певної дози оковитої. А де зелений змій, - там брудна лайка, дихання вогнем, бійка. Таким, на жаль, є нині традиційний фінал національних суто гастрономічних розваг, без духовного наповнення. А це вже - не свято Бога, це - бенкет лукавого. І тоді найвеличніше християнське свято поступово перетворюється на ритуал, меркне його суть. Воно стає ніби горіхом без ядра. А як же без ядра? Воно ж найголовніше, найцінніше. Яка цінність такого горіха? Яка цінність людини, у душі якої нема Духа Святого, нема любові, спокою, тобто Бога. Вона обізлена, холодна, байдужа - мертва. Кому від неї користь чи радість, коли вона й сама собі не рада? Але в тому - то й чудо, що можливе воскресіння такої душі. Адже Господь прийшов на землю і приніс себе в жертву, щоб спасти грішників, показати їм шлях до спасіння. Через прості і такі досконалі закони. Треба лише відкрити серце Тому, з чиєї Волі душа живе на цьому світі, проходить земні іспити, слід прийняти Його, Божі закони і розумом, і серцем і невідступно їх виконувати. І поступово душа зцілиться, оживе. Так у серце ввійде Божественна любов, без якої не можна бути щасливим на землі. Це є закон розвитку душі. І це є Істина. Тільки до розуміння і пізнання цієї Істини кожен торує свій, як правило, тернистий шлях. Триває останній тиждень Великого посту. Ще є час оглянутися на своє серце, осмислити своє земне перебування, щоб не втратити шансу прийняти Світле Воскресіння Христове. Хай допоможе вам Господь у нелегкому поступі до Істини! Хай воскресне Бог у кожній спраглій за Ним душі!

<<< 18 сторінка зміст 20 сторінка >>>    1      2      3      4      5      6      7      8      9      10      11      12      13      14      15      16      17      18      19      20      21      22      23      24      25      26      27      28      29      30      31      32      33      34      35      36      37      38      39      40      41      42      43      44      45      46      47      48      49      50      51      52      53      54      55      56      57      58      59      60      61      62      63      64      65      66      67      68      69      70      71      72      73      74      75      76      77      78      79      80      81      82      83      84      85      86      87      88      89      90      91      92      93      94      95      96      97      98      99      100      101      102      103      104