І. Історія свята
Рівноапостольні Константин та Єлена
Свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього — одне з дванадцяти великих християнських свят. Воно встановлене на честь події воздвиження імператрицею Єленою хреста, на якому був розіп’ятий Господь наш Ісус Христос. Вперше свято Воздвиження Хреста Господнього відзначили в Єрусалимській Церкві на початку IV ст., коли було знайдено хрест Спасителя. Історичні джерела називають різні дати цієї події – 313, 326 р. Але найбільш достовірним є свідчення Олександрійської хроніки VI ст., яка називає дату 14 вересня 320 р.
Знаменна подія воздвиження Хреста Господнього відбулася при імператорі Констянтині Великому, який першим серед римських імператорів припинив гоніння на християн. Тому Господь покровительству вав йому, показавши на небі Боже знамення – Хрест з написом «Цим переможеш». Невдовзі рівноапостольний імператор Констянтин отримав у трьох війнах перемогу над ворогами.
Бажаючи відшукати хрест, на якому був розіп'ятий Ісус Христос, Констянтин направив до Єрусалима матір, царицю Єлену. Хоча жінка була вже у 80–літньому віці, але з натхненням взялася виконувати доручену справу.
Римські імператори-язичники намагалися знищити навіть пам’ять про святі місця, де постраждав за людей і воскрес Ісус Христос. Так імператор Адріан наказав засипати землею Голгофу і Гріб Господній, а на штучному пагорбі поставити капище язичницькій богині Венері і статую Юпітера. На цьому місці почали збиратися язичники й здійснювати ідольські жертвоприношення. Цариця Єлена, намагаючись віднайти Хрест, розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки були безрезультатними.
Та Господь був прихильний до жінки і вказав на старого єврея Іуду, який і повідомив місце знаходження Хреста – капище Венери.
Капище зруйнували і, вознісши молитву, почали копати землю. Незабаром були виявлені три хрести, дощечка з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський», зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа.
Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розіп'ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі став підносити хрести до важкохворої жінки. Коли до нещасної приклали третій хрест, вона зцілилася.
Побачивши чудо, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест. Тисячі християн прийшли вклонитися Святому Хресту. Вони просили Макарія підняти святиню, щоб усі могли хоча б здалеку благоговійно споглядати її, віддаючи шану. Тоді Патріарх та духовенство почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, волаючи: «Господи, помилуй», - вклонявся Хресту Христа.
Ця подія і була покладена в основу богослужебного чину Воздвиження Хреста. Частинки древа Животворящого Хреста були розіслані по всій імперії. У різних місцях стали будувати на його честь храми. Один з них заснувала сама Єлена на місці знахідки в Єрусалимі. Будівництво було закінчене в 335 році, освячення відбулося 13 вересня, а наступний день, 14 вересня, став святом Воздвиження Хреста Господнього.
Іншою важливою подією, що зробила це свято загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалима. У 614 році перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до перської столиці Ктесифон. А в 625 році імператор Іраклій знову повернув Хрест Господній до Єрусалима після перемоги над персами. Друге урочисте воздвиження Хреста Господнього в Єрусалимі відбулося також 14 вересня.
ІІ. Традиції свята
Святкування Церквою дня Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього триває дев'ять днів: з вечора 27 вересня до 5 жовтня (за старим стилем - з вечора 13 вересня до 21 вересня). Віруючі в цей день дотримуються посту. Дозволяється вживати їжу з рослинною олією, а молочне, яйця і рибу їсти не можна.
«Хто не постить на Воздвиження Хреста Христового, на того сім гріхів зійдуть!» - зауважують про суворість цього одноденного посту хранителі церковних уставів.
Свято Воздвиження Хреста Господнього - останній день бабиного літа. Після 27 вересня осінь вповні вступає у свої права.
На Русі на Воздвиження православні люди споруджували на честь свята невеликі церкви - каплички. Це вважалося особливо угодним Богові.
Також 27 вересня в селах ставили придорожні хрести як подяку за позбавлення від зла, напасті, морової пошесті, усяких лих. У цей день здійснювався стародавній обряд – хрестовий. Знак хреста з доісторичних часів був символом сонця. Вважалося, що на свято Воздвиження він набуває особливої сили, захищає обійстя від нечисті. Селяни вирізали хрести з дерева, складали хрест-навхрест гілки горобини, малювали хрести у різних місцях: у засіках, хлівах, коморах.
День Воздвиження у багатьох місцях вважався датою початку або закінчення різних сільськогосподарських робіт, наприклад: засівання озимих, збирання кукурудзи, збирання фруктів, посадки дерев. Подекуди на Воздвиження збирали і освячували в церкві різні трави, шануючи їх як цілющі.
ІІІ. Божественна суть свята
Коли Господа зняли з Хреста, Хрест залишили на місці розп'яття, а пізніше його скинули в яму зі сміттям. Незабаром Єрусалим був зруйнований. Засипаною виявилася і яма, куди був кинутий Хрест Господній.
Коли нарешті віднайшли хрест Спасителя, Його встановили на горі, щоб увесь народ міг бачити. У пам’ять про цю подію і досі встановлюють хрести в церквах та монастирях, прикрашаючи їх золотом та дорогоцінним камінням. Але ця традиція є тільки зовнішнім вшануванням, її духовної суті більшість людей, на жаль, не розуміють. Приходячи до храму, ми вшановуємо не сам хрест, а Того, хто віддав Себе на розп'яття за спасіння кожної душі. Люди не розуміють, що вшановувати Животворящий Хрест потрібно у своєму серці, у своїй душі. Нам потрібно, як і дві тисячі років тому, зруйнувати ідолів, яким часто вклоняється наше серце - це ідоли гордині, пихатості, заздрості та інші гріховні почуття. Зруйнувавши їх, ми звільнимо місце для Світла та Любові, які приніс нам Спаситель, заплативши велику ціну задля нашого викуплення від гріхів.
IV. Божественна суть свята і особливості святкування в православній Церкві
Свято Воздвиження Хреста Господнього належить до числа Господніх двунадесятих свят. Воно перебуває в числі днів церковного року, коли статутом належить увійти в одноденний піст.
Свято Воздвиження, одне з багатьох урочистостей Вселенської Православної Церкви, не пов'язане безпосередньо з періодом земного життя Спасителя, але важливе для кожного християнина.
Здавна у Римській імперії хрест був знаряддям страти - символом ганьби. Розп'яття на хресті вважалося найганебнішою стратою. Розпинали найбільших злочинців - убивць, бунтівників. А сьогодні цей символ страшної ганебної смерті носить на собі чи не кожен християнин.
Син Божий прийшов у цей світ не в силі і славі Своїй і не як могутній Володар Всесвіту. Він втілився серед нас в образі чоловіка - людини, що виросла і була вихована в родині простого теслі. Спаситель проповідував на дорогах і голих пагорбах Юдеї та Галілеї. Неприйнятий Своїм народом, Він був розіп’ятий на хресті. Для юдеїв це була чергова ганебна страта людини, яка проповідувала по-новому віру у Творця, наперекір традиціям і догматам Церкви. Страх і заздрість, які заволоділи серцями правлячої верхівки, стали причиною наклепів, осуду і врешті знищення Того, Хто ніс правдиве вчення, відкриваючи народові істинну суть життя з Богом.
Хрест для християнина - це символ викуплення і доказ всеперемагаючої Любові Бога, через яку Спаситель віддав себе на розп'яття за кожну душу, яка хоче спастися. Ми вклоняємося не хресту, а образу, суті спасіння роду людського. Ми шануємо величну жертву, яку Бог приніс перед законом Божественної Справедливості, надавши людству ще один шанс навернутись до Бога, уклавши Новий Заповіт – Заповіт Безмежної Любові Бога і людини.
|
