|
Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа. Амінь!
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Сьогодні ми слухали святу Євангелію від Луки (Лк., ХІІ: 16-32), де було сказано про одного чоловіка, про якого ви вже багато разів чули, про якого вам багато розповідалося. Для кожного з нас повинен цей чоловік бути зразком щоденним, тому що кожна людина спокушується думати так само, як він думав.
Цей чоловік завжди прагнув зібрати величезний урожай. Напевно, спочатку він мріяв про те, щоб зібрати хоч такий урожай, аби вижила його родина, щоб з голоду не померти. І щоб лишилося зерно на наступну весну, щоб було що посіяти і щоб знову був урожай. Багато залежало від погоди, тому він постійно мусив молитися до Бога. Бо коли у людини є потреба в допомозі, в захисті - вона молиться до Бога. Коли вона сідає в автомобіль їхати і боїться розбитися - вона молиться до Бога. Коли в неї стається біда чи хвороби - вона також молиться до Бога. А коли в людини немає вже ніяких іспитів - вона до Бога перестає молитись автоматично. Просто перестає молитись, навіть коли вона є сильним молитовником.
Але в нас це повинно бути у підсвідомості, що ми повинні молитися до Господа постійно з проханням про благословення незалежно від того, чи є в нас іспити, чи немає іспитів. Молитви не можна переривати, тому що намолення дає присутність Ангелів. Ангели дають охорону від всякого зла - видимого і невидимого, фізичного і духовного. І тоді даються тільки ті іспити, які людина може пройти для розвитку своєї душі. І, проходячи ці іспити, людина розвивається в терпінні все більше і більше, в мудрості своїй, щоб стати більш досконалою перед Богом.
Але той чоловік думав так, як багато людей думає на Землі. Коли йому вдалося зібрати величезний урожай, він вирішив, що тепер йому не треба молитися до Бога. І тільки одна проблема маленька постала перед ним: що робити з цим великим урожаєм? І зразу йому прийшла ідея: розвалю старі клуні, зроблю нові, великі. Покладу туди пшеницю - на багато років вистачить. І буду давати людям в борг, під проценти, або ще якось. А ще він казав: "Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!". Тобто це означало, що йому Бога вже не потрібно і його душа перестала духовно рости. І тут вже душу таку з Землі забирають обов'язково, щоб вона не пішла донизу, бо як піде донизу - піде до пекла.
Господь же любить цю душу, Він хоче мати її в Небесах. І тому зразу припиняється життя людини на Землі, як тільки людина хоче розслабитись. "Все нарешті вже зробив, пенсію маю, тепер я вже з простягнутою рукою не піду", - так казав мій батько колись. І тут - раз, інфляція. І поїла вона все, що він заробив з мамою за все своє життя. Не тільки в них, але в усіх нас поїла всі заощадження та інфляція. Може, вона й на благо, хто знає? Щоб люди не в'язалися до манни Небесної, яка падає, а вони хочуть її законсервувати. Господь каже: "Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день" (Вихід, ХVІ: 4), тобто "Буде другий день, знову манна впаде". Надійся на Бога щоденно! Бог дасть день - Бог дасть їжу!
А тут людина розслабилася, і що із нею сталося б? Вона б почала деградувати, її дух, душа деградували б, і вона пішла б до пекла. І далі звучать слова Божі. Бог сказав: "Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?" Він готував то все для себе, тому воно не залишиться нікому. Якби він зібрав той урожай і сказав: "По моїй смерті хай все багатство перейде на благо церкви, на благо Божих людей", - заповіт такий залишив. І коли він відійшов би, то його добро пішло б на благо людей. За нього б церква молилася, славила б незалежно від того, який він був, але вимолила б його.
Отже, якщо хтось із нас вже зупиняється: "Все, я вже втомився в цьому житті", - значить чекай, що скоро тебе забере вже Господь. Але куди забере? То вже станеться те, що ти заслужив. Тому Господь каже: "Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство", тобто "Не хвилюйся, стадо, що ти мале, але тебе Бог вибрав для вічного життя, для Царства Божого".
І тому "не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся". Дивіться на пташку: вона не сіє, а їжу має завжди. Дивіться на лілей польових: вони не прядуть, не працюють, а які вони красиві, що Соломон у своїй премудрості не був таким красивим. Це означає: дивіться, вони надіються на Бога і Бог їм все дає. Дивіться на ці квіти, які вони красиві! Вони такі гарні для того, щоб прославляти Бога - який Бог прекрасний, раз сотворив таку красу, щоб радувати око кожного, хто живе на Землі. І нас - людей. Він каже: "Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу." Все Бог вам готує і для тіла, і для душі - і їжу, й одяг. "Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться! " Так?
Тому живіть праведно. Запасайте собі калитки, тобто гаманці собі наповнюйте в Небесах добрими ділами. Там, де ні міль, ні іржа їх не поїсть, туди не прокрадуться злодії. А тут і міль, й іржа, і налоговики.
Тобто коли душа людини втрачає свою фізичну оболонку, то її свідомість, її набуток просто переходять в інший світ. Якщо в неї є калитка в Царстві Божому, тобто вона напрацювала скарби в Царстві Божому, то вона туди й піде.
Тому будьмо мудрі, бо ніхто, дійсно, ніхто не знає, коли нас Господь покличе йти до Нього. Часи зараз настають важкі, про що вам вже говорилося багаторазово. А будуть ще важчі. Ще важчі до того часу, поки не заберуться із Землі всі злі душі.
Хто зрозумів, той зрозумів, хто не зрозумів, той відчув. Воно прийде поступово у вашу підсвідомість, у вашу пам'ять, ви будете розуміти більше.
Нехай Господь усіх нас благословляє.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (Еф., V:9-19):
5
9 бо плід світла знаходиться в кожній добрості, і
праведності, і правді.
10 Допевняйтеся, що приємне для Господа,
11 і не беріть участи в неплідних ділах темряви, а краще й
докоряйте.
12 Бо соромно навіть казати про те, що роблять вони потаємно!
13 Усе ж те, що світлом докоряється, стає явне, бо все, що
явне стає, то
світло.
14 Через це то й говорить: Сплячий, вставай, і воскресни із
мертвих, і Христос
освітлить тебе!
15 Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі,
але як мудрі,
16 використовуючи час, дні бо лукаві!
17 Через це не будьте нерозумні, але розумійте, що є воля
Господня.
18 І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще
наповнюйтесь Духом,
19 розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями
духовними, співаючи
й граючи в серці своєму для Господа,
Євангеліє (Лк., XII:16-21):
12
16 І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гарно
нива вродила
була.
17 І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди
зібрати плодів
своїх?
18 І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і
просторніші поставлю, і
позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.
19 І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато
років складеного.
Спочивай, їж та пий, і веселися!
20 Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу
твою зажадають від
тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...
21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в
Бога.
22 Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, - не піклуйтесь
про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, - у що вдягнетеся.
23 Душа більша за їжу, і тіло - за одяг.
24 Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає
ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів!
25 Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на
один лікоть?
26 Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь
про інше?
27 Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не
прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як
одна з них.
28 Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута
у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!
29 Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не
турбуйтесь,
30 бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець
знає, чого потребуєте.
31 Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.
32 Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам
Царство.
|
