І. Історія свята
День Успіння Пресвятої Богородиці є одним з дванадцяти головних християнських свят, яке встановлене на честь події, коли Божа Матір закінчила своє земне буття, а її тіло й душу Господь наш Ісус Христос забрав на Небеса.
Євангелія від Івана розповідає про те, що Ісус, зазнаючи Хресних страждань, доручає піклуватися про Матір своєму улюбленому учню Іоанну:
«Ісус, побачивши Матір і учня, що стояв тут, якого любив, говорить Матері Своїй:« Жено! Ось син твій. Потім каже до учня: Це мати твоя! І з тієї години Іван узяв її під свою опіку» (Ін. 19:26-27).
Пресвята Богородиця поселилася в будинку Івана Богослова недалеко від Оливної гори. Подібно апостолам Вона утверджувала молоду Християнську Церкву Своєю присутністю, словом і молитвами. Увірувавши в Ісуса як Спасителя, люди приходили до Єрусалима з дальніх окраїн, щоб побачити та почути Богородицю. Для апостолів і всіх віруючих Вона була прикладом вірності Ісусу як Месії.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці
на вершині гори Сіон, встановлений, як вважається,
на місці будинку апостола Іоанна Богослова,
де відбулось Успіння Богородиці
Розмовляючи з ними, Марія розповідала про чудесні події Благовіщення, зачаття від Святого Духа і народження Ісусика, Його дитинство і про Його земне життя-буття.
Багато з тих, хто не вірив у вчення Ісуса як Спасителя - Христоса людства, намагалися вбити Святу Діву, але Божа сила зупиняла їх. Часто Марія приходила до Святого Гробу Господнього на Голгофу і там молилася. В одне з таких відвідувань Їй з'явився архангел Гавриїл і повідав про скоре Її переселення з цього світу у світ небесний, вручивши Їй пальмову гілку на підтвердження своїх слів. Марія розповіла про це апостолу Івану як про благу звістку, тому що скоро Вона повинна побачити Сина Свого.
По молитві Божої Матері сталося так, що до Єрусалима з дальніх країн почали повертатися апостоли. Святий Іоанн Дамаскін говорив, що вони злетілися, подібно до хмар і орлів, щоб послужити Матері Божій. Вона повідомила їм, що скоро покине їх. Під час бесіди з апостолами перед Нею дивовижним чином з'явився апостол Павло зі своїми учнями. Коли настав час Успіння Божої Матері, апостоли оточили ложе, на якому перебувала Діва Марія.
Раптом засяяло яскраве світло Божественної слави і зійшов сам Ісус Христос, оточений Ангелами і Архангелами. Присутніх охопив священний трепет. Божа Матір вимовила: «Величає душа Моя Господа і зрадів дух Мій у Господі Спасі Моєму, бо зглянувся на смирення раби Своєї». І душа Марії покинула цей світ, відійшовши у вічне життя.
Святі апостоли Петро, Павло, Яків та інші понесли одр, на якому лежало тіло Пресвятої Богородиці, через весь Єрусалим у Гетсиманію. Над процесією з'явилася хмара світла і почулися звуки небесного співу. Про цей чудесний похід донесли первосвященикам. Вони послали варту, щоб розігнати процесію, але хмара спустилася до землі і закрила її від нападників. Були чутні кроки і спів, але нікого не було видно. Первосвященик Афонія, пробравшись наосліп до одру, спробував його перекинути, але його руки були відсічені невидимою силою. Афонія жахнувся і розкаявся, зрозумівши, що йде проти самого Бога, за це він отримав зцілення і став палко сповідувати вчення Ісуса. Апостоли поклали тіло Пресвятої Богородиці у труну і закрили вхід у печеру великим каменем.
За Божим промислом апостол Фома не був присутній при похованні Богородиці. Він прийшов до Єрусалима, спізнившись на два дні, і почав плакати біля родинного склепу. Апостоли зглянулися над ним і відвалили камінь, який закривав гробницю, щоб апостол Фома міг попрощатися. Але тіло Богоматері зникло, а в печері лежала тільки плащаниця. Пречиста Богородиця була взята на небо у тілі. Увечері того ж дня за трапезою апостолам явилася Матір Божа і вимовила: «Радійте! Я з Вами у всі дні». Святі апостоли, вклонившись, промовили: «Пресвятая Богородице, допомагай нам».
ІІ. Традиції свята
Свято Успіння Богоматері встановлене Церквою з давніх часів. Про нього згадується у творах блаженного Ієроніма, блаженного Августина та Григорія, єпископа Труського. У IV столітті свято вже повсюдно відзначалося у Візантії. З 595 року за наказом візантійського імператора Маврикія, який здобув перемогу над персами 15 серпня, день Успіння Богоматері став святом загально-церковним. Але спочатку свято відзначалося у різний час: в одних місцях - у січні місяці, в інших - у серпні. Так, у VII ст. на Заході, в Римській Церкві, Успіння Діви Марії святкувалося 18 січня, а 14 серпня – Вознесіння на небо. Загальне святкування Успіння 15 серпня в більшості східних і західних Церков встановлюється лише в VIII-IX ст. За сучасним григоріанським календарем Успіння Пресвятої Богородиці святкується 28 серпня.
Основною метою встановлення свята було прославлення Богоматері і Її славного Успіння. А в IV-V століттях цей празник набуває ще однієї грані: він засвідчує помилкові твердження єретиків, які посягали на гідність Богоматері, зокрема, омани колірідіан, єретиків IV століття, які заперечували людську природу Пресвятої Діви, внаслідок чого заперечували і Її тілесну смерть.
На свято Успіння Пресвятої Богородиці, коли все дозріває, в Церкву для освячення приноситься насіння і колосся різних злаків. Такий звичай був не тільки на Русі. У Греції, наприклад, у Влахернський храм для освячення приносили різні плоди.
«Успіння проводжай - осінь зустрічай», - так говорить народна мудрість. Збір лісових дарів: грибів, горіхів - починався після свята Успіння. Дбайливі господині починали заготовляти на зиму вирощені на городі овочі.
Свято збігається із завершенням жнив. У цей день прощалися з літом. Вважалося, що «з Успінням сонце засинає», тобто пізно сходить, відлітають ластівки.
В Україні від першої Пречистої вже починали сіяти озимі, а завершували це на Семена (14 вересня) або на другу Пречисту (Різдво Богородиці) - 21 вересня. Про це свідчить прислів'я: «Перша Пречиста жито засіває, а друга - допомагає».
З Успіння починалися осінні посиденьки, дівчата придивлялися собі наречених. Перших сватів засилали не раніше, ніж через два тижні після Успіння, а «перший сват іншим дорогу покаже». З Покрови Богородиці наступав період весіль.
ІІІ. Божественна суть свята
У день Успіння Пресвятої Богородиці Церква поминає смерть Тієї, чий Син переміг смерть, воскрес із мертвих і дарував тим, хто вірує в Нього, воскресіння і життя вічне. Смерть Матері Божої називається успінням на знак того, що Вона нібито заснула на якусь хвилину, а тоді прийняла безсмертне життя і славу Господню. Богородиця віддала душу свою в руки Сина Свого Господа Ісуса Христа, і Він прийняв її.
Діва Марія стала першою з людей, хто побачив чудеса Спасителя. Згадаймо відомий євангельський епізод - перше диво, створене Господом в Кані Галілейській, коли за словом Матері на бенкеті Христос перетворив воду у вино. Вона знала про те, що Син може зробити чудо, і не випадково наполегливо просила Його про це, велівши і службовцям принести кам'яні водоноси, і зробити все по Його слову. Сила Божа була явлена Їй першій, проте до певного часу Вона зберігала мовчання. І тільки співчуття до бідних викликало це благання. Поступаючись Матері, Ісус являє людям Своє милосердя. І взиваючи в молитвах до Пресвятої Марії, як і в той час, ми маємо заступництво і прохання Богородиці до Сина Свого допомогти спраглим людям. Це є і підтвердженням слів Богородиці, які Вона промовила перед Своїм успінням до апостолів: «Діти Господа і Сина Мого! Радості Мого відходу до Бога не перетворюйте у плач сльозами вашими. Ось, Я відходжу з цього світу Заступницею за вас перед Богом. З вами ж Я завжди буду в світі»
IV. Божественна суть свята і особливості святкування в православній Церкві
З усіх свят, встановлених Церквою на честь Пресвятої Богородиці, найбільшим є свято Її славного Успіння. До відзначання Успіння Пресвятої Богородиці віруючі готуються, проводячи два тижні в молитві та пості, який триває з 14 серпня по 27 серпня. Він встановлений задля наслідування прикладу земного життя Божої Матері, Яка все життя і особливо час перед Своїм успінням проводила в пості і молитві.
Хоч і заведено в цей день нести до храму на освячення плоди земні, але спершу людина має замислитись над тим, які духовні плоди вона може принести Богові. Будь то сердечне покаяння, чи радість, чи вміння простити, чи змога творити добрі справи – все це є дар Богові, бо ці дари засвідчують те, що людина працює над собою, над своїм життям, щоб унаслідувати Царство Небесне.
Для Богородиці смерть стала радісною зустріччю з Сином Своїм і Господом Ісусом Христом. І для християн свято Успіння Пресвятої Богородиці символізує закінчення земного шляху і перехід до вічного, справжнього життя. Якщо смерть для більшості людей - це жах і горе розлуки, занурювання у самотність, то всього цього немає в смерті Діви Марії. Її смерть, як і все життя, - тільки зустріч, тільки любов, наближення до немеркнучого теплого світла вічності і переходу в нього. І це - початок загального воскресіння, це ще один промінь надії для християн, ще одне підтвердження для тих, хто слідує за спасительним вченням Ісуса Христа. Для християн Богородиця є прикладом смиренності і глибокої віри. Її життя надихає нас зрозуміти сенс нашого перебування на землі, кінцеву мету, до якої має йти свідоме людство.
|
