І. Історія свята
День Святої Трійці - одне з головних християнських свят, яке стверджує й
оспівує триєдиність Всевишнього Бога: Бога Отця - Творця Неба і Землі,
Бога Сина - Господа нашого Ісуса Христа, і Бога Духа Святого - Господа
Животворчого, що від Отця походить.
Перший християнський догмат про триєдиність Бога був прийнятий на Першому
Вселенському Соборі (Нікейському) у 325 році. На Другому Вселенському
Соборі (Константинопльському) в 381 році був прийнятий Символ Віри, в
якому викладаються основни християнського віросповідання: про триєдність
Бога, про Святий Дух, про Церкву, про таїнства, про воскресіння мертвих і
про життя вічне.
День Святої Трійці ще називають Днем Зішестя Святого Духа, бо він святкується
у день сходження Святого Духа на апостолів:
"Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав" (Дії 2:1-4).
Ця надзвичайна подія відбулася у день П'ятдесятниці, який від часів
Мойсея старозавітна Церква щорічно святкувала через сім тижнів (седмиць)
після Юдейської Пасхи, і тому називався ще цей день святом седмиць (Вто. 16:9-10; Вих. 34:22). Торжество це було встановлене в пам'ять Сінайського законодавства - десяти
Заповідей даних Богом великому вождю древнього Ізраїлю - Мойсею. Свято старозавітної П'ятдесятниці співпадає зі святом новозавітної П'ятдесятниці - сім седмиць по Воскресінню Христовому.
Ще пророк Ісая передбачив, що від Сіону вийде Закон і Слово Господнє -
Єрусалима (Іс. 2:3), і пророк Іоїль провістив:
"Зіллю від Духа Мого на всяку плоть, бо на горі Сіоні й у Єрусалимі буде спасіння" (Іоїл 2:28,32).
І все сталося так, як було предвіщено. За обіцянкою Ісуса Христа (Ів. 14:26)
перед Його Вознесінням на небеса і з волі Отця небесного відбулося
сходження Святого Духа на апостолів. Ця подія стала яскравим проявом
триєдиності Всесильного Бога, і з цієї події починається історія створення
святої вселенської (соборної, кафолічної) апостольської Церкви, від якої
ведуть своє походження всі сучасні християнські громади на нашій планеті.
ІІ. Традиції свята
У День Святої Трійці завершується пасхальний цикл свят. Святкування Дня
Святої Трійці, подібно до свята Пасхи, з часом продовжується на цілий
тиждень. У ІІІ столітті це свято стає загальновизнаним. Службу в його честь
склали у VIII столітті св. Іван Дамаскин і св. Косма Таюмський. З
Богослужіння П'ятдесятниці прийшла до наших щоденних молитов добре нам
відома молитва до Святого Духа "Царю Небесний". Ця молитва присутня в
кожному православному Богослужінні.
У День Святої Трійці в православних храмах звершується урочисте
Богослужіння. За традицією в українських церквах духовенство одягає
облачення зеленого кольору, підлогу храму устеляють свіжоскошеною травою,
ікони прикрашають березовими гілками. А віруючі приносять до храму для
освячення усяке зілля, щоб потім прикрасити свої домівки. У народі одне з
найвеличнійших християнських свят - День Святої Трійці, ще називають Зеленими
святами. Але й ця назва, і традиція прикрашати свої домівки зеленим гіллям
прийшли до нас з дохристиянських часів, коли український народ ще був
поганським народом. А з приходом християнства поганські традиції наклалися
на християнські свята.
Давні предки сучасних українців молилися деревам, а особливо
дуплистим, поклонялися березам, липам, дубам. Під захистом предковічних
лісів виконували свої таємничі обряди. Крім того, вони мали священні
дерева на полях, дорогах і поміж селами. Найсвятішим серед дерев вважався старий дуб.
Найважливіші обряди виконували під дубами або липами. З прийняттям
християнства Зелені Свята почали називатися ще й Трійцею. Зелені Свята перш за
все - це торжество всеперемагаючої весни на порозі літа, коли природа ніби
святкує з людиною своє відродження. Тиждень перед Зеленою (або Клечальною)
неділею називається "зеленим, клечальним або русальним". А три останні дні
цього тижня і три його перші дні називаються "Зеленими Святами". Напередодні святкового дня, в суботу рано, до схід сонця, дівчата й молодиці йшли на левади або в поля рвати запашні трави: чебрець, полин, любисток, кануфер і татарське зілля.
Увечері цього ж дня господині квітчали свої хати зеленим гіллям клена, липи, ясена
та осики. Перед дверима будівель, на воротах, а також і в загороді, де
ночує худоба, ставили гілки зеленої осики.
У Зелений тиждень дівчата водили колись "тополю". Для цього вони збиралися
до гурту, вибирали з-поміж себе найвищу на зріст дівчину, яка й повинна
була зображати "тополю". Дівчина піднімала руки догори, з'єднувала їх над
головою, на руки їй одягали намисто, стрічки, барвисті хустки. З-під тих оздоб дівочої голови майже не було видно. Убравши так "тополю", дівчата водили її не тільки по селу, а й по полях, де в той час колосилися жита. Зустрівши людей, "тополя" їм низько вклонялася, а господарі частували дівчат і давали подарунки "тополі на стрічки".
На Зелені Свята провідували померлих родичів. На думку наших пращурів, в
деревах оселялися душі рідних - померлих дідів-прадідів. І щороку в
клечальну (Зелену) неділю люди приносили зі Священного Гаю (з могил
предків) віти додому, і цими вітами заквічували дім, ворота, двері. Існувало
повір'я, що Дух Предків, який на вітах надмогильних витає, з вітами у дім
прибуває і в домі дітей, внуків і правнуків благословляє миром і любов'ю.
Як бачимо, багато традицій Зелених свят з минулих часів залишилися і по
сьогодні, набувши нового змісту в християнстві. Але існує й така думка, що
звичай прикрашати домівки та храми зеленими рослинами у День Святої
Трійці пов'язаний з явленням Бога у вигляді трьох подорожніх Аврааму біля
дуба Мамврійського, де стояв кущ цього Патріарха (Бут. 18:1-15). Саме поклоніння Авраама Святій Трійці у Мамврійській діброві спонукало стародавніх християн у День Святої Трійці прикрашати храм гілками дерев і квітами. Цей звичай символізував ту Мамврійську діброву і Авраамову кущу, де колись явився пророку Триєдиний Бог.
ІІІ. Божественна суть свята
День Святої Трійці, який по суті об’єднує свята старозавітної і новозавітної П’ятдесятниці, є святом народження християнської Церкви. Бог-Отець започаткував її в Старому Завіті, Бог-Син створив Церкву, втілившись на землі в образі Ісуса Христа, Бог-Дух Святий діє в ній і сьогодні.
Про Духа Святого
Святий Іван Золотоустий у проповіді на свято П'ятдесятниці каже:
"Преласкавий Бог сьогодні наділив нас великими дарами, які важко вимовити
словами. Тому усі разом радіймо і радістю славімо нашого Бога. Святий Дух
нас звільнив з неволі та покликав до свободи. З цього джерела випливають пророцтва,
ласки зцілення і все інше від Нього".
На стихирах великої вечірні П'ятдесятниці читаємо: "Все подає Святий Дух.
Він виливає пророцтва, вдосконалює священиків, неуків навчив мудрості,
рибаків зробив богословами, об'єднує всю громаду церковну. Утішителю
єдиносущий і співпрестольний Отцю і Синові, Слава Тобі".
"Через Святого Духа, - каже св. Василій Великий, - здійснюється повернення
до раю, піднесення до небесного Царства, повернення Синівства. Через Нього
можемо Бога звати Отцем, можемо стати учасниками ласки Ісуса Христа,
зватися дітьми світла, брати участь у вічній прославі. Святий Дух дарував
апостолам дар мови, дар розуміння Святого Писання і дар мужності у
проповідуванні і визнанні Святої Віри".
"У день П'ятидесятниці, - каже ІІ-й Ватиканський Собор, - зійшов Святий
Дух на учнів, щоб перебувати з ними навіки. Церква Нового Завіту стала
прообразом об'єднання всіх народів у Вселенській вірі, яка промовляє всіма
мовами..."
Дари Святого Духа великі і щедрі. Про них святий апостол Павло
каже:
"Плід Духа - любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість і стриманість" (Гал. 5:22-23).
Святий Дух зійшов і на
нас у святій Тайні Миропомазання зі своїми дарами й помазав нас на
Христових воїнів, а наше тіло зробив своїм храмом. Цю велику правду
нагадує нам св. апостол Павло й застерігає нас, щоб ми пам'ятали:
"Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - це храм святого Духа, який живе у вас? Його ж
маєте від Бога, то ж уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою
ціною. То ж прославляйте Бога у вашому тілі" (Кор. 6:19-20).
Святим Духом всяка душа живиться.
Святим Духом живе Церква, яка нас спасає, яка прощає нам гріхи наші.
Силою Святого Духа священики моляться і звершують святі таїнства
сповіді, причастя, хрещення, які нам допомагають залишатися близькими
Богу. Силу Святого Духа священики одержали через таїнства рукоположення,
коли єпископи поклали на них руки, читаючи особливу молитву. Так апостоли
передали силу зішестя на них Святого Духа всім своїм наступникам, і так
вони веліли єпископам сповіщати силу Духа Святого священикам.
Святий Дух дає силу пророкування.
Святий Дух дає силу творити чудеса.
Святий Дух дає дар мудрості.
Святий Дух дає силу зціляти хворих.
Святий Дух навчив апостолів, простих рибаків, перемогти увесь світ і
зібрати всю Церкву Божу разом.
Про Іпостасі Бога
Згідно церковному вченню, Іпостасі Бога є суттю Особи, а не прояв
безособової сили. При цьому Іпостасі володіють єдиною природою. І виникає
питання: яким чином їх відрізняти? Всі Божественні властивості відносяться
до загальної природи Бога, вони властиві всім трьом Іпостасям і тому самі
по собі - відмінність. Неможливо дати абсолютне визначення кожної
Іпостасі, скориставшись одним із Божественних імен.
Одна із особливостей особистого буття виражається в тому, що вона
унікальна і неповторна, а отже, вона не підлягає визначенню. Її
неможливо підвести під ніяке поняття, поскільки поняття завжди узагальнює.
Її неможливо привести до загального знаменника. Тому особистість може бути
сприйнята тільки через своє відношення до інших особистостей.
Саме це ми бачимо в Священному Писанні, де уява про Божественні Образи
основана на відносинах, які між ними існують. Ми сповідуємо Трійцю
єдиносущну і нероздільну. Єдиносущну - це означає, що Отець, Син і
Святий Дух суть три самостійні Божественні образи, володіють всіма
Божественними досконалостями, але це не три особливі окремі сутності, не
три Боги, а Єдиний Бог. Вони мають єдину і нероздільну Божественну суть.
Кожний Образ Трійці володіє Божественною суттю в досконалості і
цілковитості.
IV. Божественна суть свята і особливості святкування в православній Церкві
Наша Українська Автокефальна Православна Церква Канонічна визнає і
позитивно сприймає народні традиції під час святкування Дня Святої Трійці, в
яких відображається історія і культура наших предків. Добре все, що
наповнене Божою енергією, яка дарує людям любов, радість, щастя буття
сьогодення і єднає нас з далеким минулим. Добрі ті традиції, які дають
відчуття Божественної суті втілення Всемогутнього Бога в Його творіннях: у
природі, що нас оточує, у тому, що є позитивне, що зворушує наше серце, що наповнює душу Його Святою благодаттю і підносить до Господа. До цього наша Церква відноситься позитивно і готова підтримувати і розвивати народні традиції як культурне надбання
наших пращурів, щоб зберегти український народ як націю і Україну як державу.
Але наша Церква не сприймає і засуджує ті традиції, в яких є поклоніння
різним богам, засуджує поклоніння самій традиції, а не Всемогутньому Богу,
підносячи їх вище за Єдиного Бога - Отця, Сина і Святого Духа. Треба радіти всьому, що створив Господь, але не можна Його творіння вважати вищим і головнішим за Самого Творця, цим самим принижуючи Його. Це все противне Господу. Тому ми не повинні бути байдужими до таких спотворень у вірі, а засуджувати і боротися проти цього. Тільки ті традиції, які пов'язані з Єдиним Богом і Його творінням, ми повинні свято зберігати,
розвивати і примножувати, дякуючи і прославляючи Триєдиного Бога. Амінь.
|
