|
Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа. Амінь!
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Сьогодні ми слухали Святе Євангеліє від Матвія (Мт., ХVІІІ:23-35). Повчальна для нас повинна бути історія: як прощати своїх боржників - тих, хто нам винен щось. Бо як ми не прощаємо, так і не будемо прощені. Отче наш, прости, як ми прощаємо. І тут Христос, Спаситель наш, розповідає притчу за одного царя, який хотів поквитатись зі своїми слугами, рабами, і покликав одного з них, і каже, що ти мені дуже багато винен. Я повинен продати тебе, твою дружину, твоїх дітей, твій дім, щоб ти зі мною міг розрахуватись. Зрозуміло - це дуже велика трагедія для цього раба. Він злякався і почав плакати, просити: "Потерпи мені, я віддам тобі все", тобто: "Боже, дай мені шанс, я виправлюся, я виплачу тобі борг". А Господь знав, що він все одно не виплатить, бо йому не буде де взяти ті гроші, але "змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг", тобто каже: "Добре, я прощаю тебе і твій борг прощаю".
І коли цей чоловік пішов, будучи вже прощеним своїм господарем, він зустрічає свого колишнього приятеля, якому колись щось позичив, і каже йому: "Віддай, що ти винен!". Той почав просити: "Потерпи мені, і я віддам тобі!", тобто просить: "Дай мені шанс, я верну тобі пізніше, бо в мене зараз немає. Але цей нічого не став слухати, взяв його і посадив у в'язницю. Зрозуміло, друзі, коли бачили такий вчинок, дуже засумували з того і повідали все царю. І тоді цар кличе свого боржника до себе і каже: "Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем", тобто, як ти міг не зробити те до інших. "І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу".
Так і ми з вами. Якщо ми не можемо простити, то ми будемо тоді працювати над своїми боргами перед Отцем Небесним. Зрозуміли? А борги у кожного з нас великі: і родові, і особисті, і які хочете. Вони дуже великі в нас. І тому ми просимо: "Боже-Отче, прости нам". А коли ви не маєте сили простити ворогів ваших, то просіть у Бога: "Боже, дай мені прощення і любові до тієї людини, яка мені винна (якусь там суму чи ще щось там), яка мені зло зробила". Щоб у своїм серці мати прощення і затишшя - це дуже обов'язково перед Господом. Розумієте, ми не повинні у своєму серці носити ненависть ні до кого, якого б болю вони нам не завдали. Біль можемо пам'ятати, біль Бог буде загоювати, але ненависть вже робить нас неповноцінними, тому що в нас тоді знаходяться чужі енергії, не від Бога. Через ті енергії ми не можемо споглядати в собі Божу Істину, Боже Слово. Наша душа затуманена. Тому в серці своєму ми повинні мати прощення: "Боже, дай мені прощення (до цього чи до того, чи до цієї ситуації)".
Можливо, ми колись зробили таке ж лихо комусь, а зараз воно повернулося відношенням до нас наших рідних чи друзів. Тому просимо: "Отче, прости, як ми прощаємо". Ця молитва для нас повинна мати повну силу і повне виконання. Її ми повинні робити, щоб не бути подібні нерозумному рабу, який буде вкинутий в боргову яму і буде дуже тяжко працювати. Зрозуміли?
Будьте розумні, щоб не бути під кармічним ударом. І чи відпрацюєте ви його? Чи відпрацюєте, коли кожен день ми робимо помилки, кожен день, не знаючи Бога до цього, ми робили помилки. Можливо, ми не знали Бога так, як сьогодні. Можливо, Можливо, робили якесь велике зло. Розумієте чи ні? Душа повинна очищатись, працювати над собою. Дуже праведно це робити, бо це важливо як для минулого, так і для майбутнього нашого. Щоб ви в ній почули, скажемо, духовну чистоту чи духовну програму, як хочете, в нашій душі.
Бог вас всіх любить, всіх благословляє, всіх прощає.
Дякую вам за вашу любов, за ваші молитви, за ваше служіння.
Наша громада возростає в любові Божій, і це є дуже важливо, любові спасительній, яка повинна спасти весь світ. Це є дуже, дуже важливо. Цю силу, цю енергію ніхто в нас не повинен забрати. Диявол хоче це зробити, але старайтеся бути гідні прощення і майте любов один до одного, бо дуже не просто нас тут збирано. Ми мусимо стати сильним ядром, щоб потім біля нас могли інші люди формуватися і будуватися великою родиною Христовою, не знаходячи в нас ніяких недоліків, не находячи ніякої корупції, а бачачи святість, відчуття радості, любов. Не фанатизм, не вдавану святість, а щирість нашу. Будьте такими, які є, але будьте щирими перед Господом.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (1 Кор., 9:2-12):
9
2 Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо
печать мого апостольства в Господі.
3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене !
4 Чи ми права не маємо їсти та пити?
5 Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і
інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?
6 Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?
7 Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто
виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть
молока від отари?
8 Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не
говорить цього?
9 Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що
молотить. Хіба за волів Бог турбується?
10 Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з
надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм
сподіванні.
11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо
ми ваше тілесне?
12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не
вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми
не вчинили.
Євангеліє (Мт., XVIII:23-35):
18
23 Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів
обрахунок зробити з своїми рабами.
24 Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що
винен був десять тисяч талантів.
25 А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його,
і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав:
Потерпи мені, я віддам тобі все!
27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і
простив йому борг.
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх
співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив
та казав: Віддай, що ти винен!
29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи:
Потерпи мені, і я віддам тобі!
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж
поки він боргу не верне.
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися
дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе
лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.
33 Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем,
як і я над тобою був змилувався?
34 І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не
віддасть всього боргу.
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен
із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.
|
