32. ПРОПОВІДЬ ПАТРІАРХА МОЙСЕЯ В ДЕНЬ РІЗДВА ІОАННА ХРЕСТИТЕЛЯ, 12.07.2009
Різдво Іоанна Хрестителя
Вітаю вас зі святом Іоанна Хрестителя!
Бачите, коли на землі народжується добра людина, то це є свято для всіх. І Церква його вшановує. Коли погана людина народжується, то це є біда для всіх.
Іоанн Хреститель і був тим святом. Він ні від кого нічого не потребував. Навіть не потребував державної допомоги, жив у пустелі. Бог годував його диким медом, акридами - це дикі такі коники. І можливо, ще ягідки якісь знаходив, десь якісь оливки, ще щось таке, і йому було там добре.
Зрозуміло, що він там був весь засмаглий, загорілий-презагорілий, як глянути на нього, як на людину. Можливо, не зачесаний, гребінця у нього не було, можливо, міг знайти там якусь колючку, щоб розчесатися, пошкрябати. Ну, і зрозуміло, він був лахматий, небритий.
Але йому подобалось таке життя, тому що він любив Бога. Ну а все інше його мало тривожило. У пустелі він не мав телевізора, він не мав мобільного телефону, який міг дзвонити і тривожити його. Але він чув голос Бога і виходив до людей проповідувати їм, бо наставав час, коли він міг підготувати народ, дітей Божих, не демоничних, до приходу Спасителя, тобто Христа, Месії, якого чекав іудейський народ.
І ми бачимо, як відбулося народження Іоанна. Ангел Гавриїл явився Захарії і сказав: "дружина твоя Єлисавета сина породить" (Лк., І:13). А чоловік відповів: "Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...."(Лк., І:18). Перечив трохи . Ангел продовжив, що буде він великий серед людей, не буде пити ні горілки, тобто секіри, ні тютюну нюхати, ні телевізор дивитися. Він буде людиною вищою за всіх, і він приготує дорогу тому, хто прийде слідом за ним, сильнішому за себе.
І тут же Ангел являється Марії, сповіщає їй, що народить вона теж сина від Бога. І це стається, Марія зачинає через півроку. Згодом вона йде в гості до Єлизавети. Єлизавета, сповнена Духом Святим, духом радості, починає вітати Марію, казати: "І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? "(Лк., І:43), тобто звідкіля це така честь і радість?"
Чому вона так сказала? А тому, що дитя в її утробі зарухалося в радості. Вона відчула дитя й Ангел теж сповістив їй, що це мати, яка виношує у своїй утробі Господа Ісуса.
Марія гостювала в Єлизавети близько трьох місяців. Далі вже на четвертий місяць вона знову повертається в Назарет до Йосипа чекати народження свого Ісуса.
Через Іоанна Хрестителя Дух Святий промовляв, бо чоловік був сильний, сповнений духом Іллі, був поведений в пустелю. Він жив у пустелі, набирався духовної сили. Ніхто його не вчив, ніхто йому не проповідував. Але в серці своєму він знав, що проповідувати людям. Коли він проповідував, то сотні, а потім тисячі йшли до нього. Навіть митники, по-сучасному податківці, до нього приходили і питали: "Що нам робити?" А він казав: "Не стягайте нічого над те, що вам звелено" (Лк., ІІІ:13), тобто беріть тільки те, що дозволено, а не беріть більше того, що вам дозволено. Все.
До нього приходили за різними порадами, і він давав поради: "рівняйте дорогу Господню" (Ів., 1:23), - тобто рівняйте життя перед Богом, кайтесь, вирівнюйтесь, відкажіться від гріха, бо йде той, кому я не достойний навіть шнурки на черевиках зав’язати.
Він правильно дуже проповідував за Того, Хто після нього йшов, тобто за Ісуса. Це був його родич. Скажімо так: двоюрідний чи троюрідний брат.
Тому Іоанн, коли побачив вже Ісуса, сказав: "Мені належить від Тебе хреститися, а не хрестити Тебе". Як я говорив, ця традиція повинна була статися для ока людського. Він бачив, що Ісус вище нього. І тому проповідував людям, що "йде сильніший мене, і я вас зараз хрещу водою", тобто я вас призиваю до покаяння. Водою омивається тіло. Вода є символ очищення. "Я хрищу вас водою", - тобто, просто хрещу - покайтеся, "але йде ось Потужніший за мене ..., Він хреститиме вас Святим Духом й огнем" (Лк., ІІІ:16). Це означає, що коли Ісус проповідував, то Він робив це в Дусі Святому. Його слова були дуже приємні для серця: і теплі, і гарячі, від яких на людей сходило і тепло Боже, і сльози. Люди відчували, що це від Бога йде.
Тому Іоанн каже: "Я водою хрищу" (Ів., І:26), "учиніть гідний плід покаяння" (Лк., ІІІ:8), іде "Той, Хто христитиме вас Святим Духом й огнем! (Ів., І:33), тобто вогнем, бо енергія дуже сильна.
Іоанн Хреститель, на це ніхто не звертав уваги, а ви повинні це розуміти, міг би стати одним із послідовників Ісусових, але йому заважало те, що він теж був лідером. Хоч маленьким, але лідером. І він ще до Ісуса сформував своїх учнів. Учні його були більш агресивні, ніж учні Ісуса. Вони могли вбивати, голови рубати. На той час така агресивність оправдовувала себе, тому що навколо панувало зло, без ножа нікуди не підеш. Всі учні Іоанна ходили з маленькими ножами, називали їх мечі. Навіть апостоли Ісуса мали мечі з собою. Ми знаємо, що апостол Петро відрубав вухо слузі, який протягував руки до Ісуса. Ісус же попросив: "Заховайте свої мечі". Приклав вухо назад, помолився, вухо зажило. Але це чудо не зупинило фарисеїв розіпнути Ісуса, зовсім не зупинило.
Я вірю, що той, чиє вухо приросло, зразу ж відійшов від них. Він задумався над своїм життям і, можливо, згодом став одним з єпископів спасительної Церкви і був гонимий, і був переслідуваний.
Отож Іоанн багато проповідував. Він робив це добре, зачіпав Ірода, злив його. Іоанн міг би і не зачіпати правителя, той би його і не посадив. Але йому не треба було зачіпати Іродіаду. Вона була все-таки мстива жінка і хотіла проповідника бачити мертвим.
Іоанн сказав своїм учням: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!" (Ів., І:29), тобто "Ангел Божий, за яким ідіть і слухайтесь Його у всьому ". Вони пішли за Ісусом, небагато з них, але пішли. Андрій та Іван - перші пішли за Ісусом: "Учителю, де ти живеш? Він говорить до них: Ходіть і побачте"(Ів., І:38,39). Вони дійсно відчули, що це Спаситель, про що засвідчив Іван. А потім пішов і покликав свого брата Андрія, каже: "Хватить рибу ловити, пішли послухаєш, сам послухаєш". Філіп покликав Нафанаїла, який прийшов і каже: "Та хіба ж може бути з Назарету що добре?" (Ів., І:46). Назарет - на той час щось таке, що не варте уваги. А коли побачив Ісуса, то каже: "Учителю, Ти Син Божий " (Ів., І:49). Бо Ісус йому сказав: "Ото справді ізраїльтянин, що немає в нім підступу!" (Ів., І:47). Ізраїльтянин: "Ось йде українець, в якому нема лукавства ". "Звідки Ти знаєш, що в мені нема лукавства? То Ти - Син Божий». Ісус каже: "Я бачив, як ти молився до Отця Небесного". Тобто, розказує йому те, про що тільки Бог знав. Звідки Він мав знати, що Він Син Божий? Зразу ж увірував Нафанаїл і пішов за Ним.
Отаким чином Іван Предтеча приготував дорогу для Ісуса. Він приготував Йому Його учнів. Але пізніше, коли учні його пішли за Ісусом, він, живучи в печері, засумнівався, що Ісус є Син Божий. Він все-таки був кинутий Іродом до в’язниці. А там злі духи настільки концентровані, що вони активізували чорного ангела і в Іоанна з"явилися сумніви: "А чи Ісус дійсно Син Божий". Бачивши знаки, відчувши своїм серцем, Хреститель почав сумніватися в тому, що він відчув серцем. Це кожен з нас проходить дорогою Іоанна Хрестителя. А цього не можна робити, не можна допускати сумніви. Відчули - бережіть це, дякуйте Богу, що удостоїлись цього: відчути і знати, і бути з Богом.
Іоанн засумнівався. І як ми бачимо по Євангелії, посилає апостолів своїх, які питають Ісуса: "Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?" (Лк., VІІ:19). Ісус каже: "Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: Сліпі прозрівають, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі" (Лк., VІІ:22), тобто судіть по ділах Моїх. Важливо, щоб сліпі духовно, ставали зрячими духовно.
Ось так Ісус відповів. І в цей час за сумніви дияволу попускається відрубати голову Іоанну Хрестителю. Тобто він помирає смертю мученика. Смерть його прекрасна, вона увінчала його життя. Ніхто з людей не вміє логічно мислити: чому все-таки Іоанну була відрубана голова і чому він святий із святіших? Люди не розуміють того, що він допустив сумнів і вийшов з території Бога, де ангелів уже немає, а тільки злі духи. Він погрузився туди, і йому треба було ще більше молитися, більше надіятися на Бога, славити Бога за все. А він не знав, що треба славити Бога.
На цьому ми повинні вчитися: оскільки Іоанн засумнівався в Ісусі, він би зрадив Його і зрадили б учні, тоді відійшли б від Ісуса Андрій, Іван та інші. І наскільки б ускладнилася робота Ісуса на Землі. Отже, за те, що він засумнівався - голова з пліч. Але він пішов душею в Небеса. Іоанн Хреститель малюється в Церкві завжди після Богородиці, на іконах займає почесне місце.
Тому кожен з вас, коли працюєте в ім’я Бога, вірите в Нього, ідіть до кінця і не сумнівайтеся, щоб не була забрана у вас слава, що готується вам на Небесах. Кожен з вас має свою ікону на Небесах. То коли ви йдете за Богом, ця ікона малюється, а коли йдете від Бога, ця ікона стирається з вашим подвигом на землі. І щоб вона не стерлася взагалі, щоб вона не обезславилась, обезглавлять вас. Тобто, буде попущено злим ангелам, щоб вони обезглавили вас, коли наступатиме час сумнівів, а потім і зради, і відречення від Бога. Зрозуміли? І душа ваша цьому радіти не буде, якщо, не дай Бог, це допущено буде і реалізовано. Душа не буде цьому радіти, бо злі духи її так візьмуть, так пошматують, що куди там. То краще, каже Господь, тобі око втратити чи руку втратити, чи ногу втратити, і бути в Небесах однооким, одноруким, ніж з руками, з ногами в пеклі.
І тому Іоанн Хреститель отаким мученицьким чином відійшов із цього світу. Ну, і ми просимо Іоанна молитися за нас, щоб в тяжкі моменти ми не зневірювались в Бога, а йшли за ним. Бо в тяжкі моменти людина починає зневірюватися в Бога. І в дуже прекрасні моменти людина теж починає зневірюватися в Бога. Тому життя повинно будуватися на іспитах, в постійних іспитах, а ми знайдемо в цих іспитах собі місце для відпочинку. Не переживайте. Господь подбає про все: відпочила - а тепер попрацюй. Тут вас славлять, а тепер поганьблять, щоб ви не розслаблялися.
Зрозуміло? Живіть сміливо, живіть з Богом, тоді вони нас бояться, коли ми з Богом, бо Бог завжди за нами. І все в житті контролюється, і для нас вибирається найкращий варіант, навіть якщо будемо обезглавлені. То просімо Бога, щоб обезглавив нас раніше часу, як ми зробимо щось погане. Зрозуміло, так?
Молімось так: Іоанн Хреститель, моли Бога за нас, щоб ми були навіть сильніші за тебе на землі і могли послужити Господу, не будучи обезглавлені. Щоб іти до кінця, скільки нам Бог благословить, скільки хто попросить, щоб послужити тут на землі аж поки скучно не стане. То Він вас тоді забере, коли вам скучно буде. Добре? Ви прийшли працювати, служити і прославляти Бога, і будувати Царство Його тут на Землі.
Зі святом вас, з Різдвом Іоанна Хрестителя.
Нехай Бог благословляє всіх і охороняє.
Думайте над тим, що ви чули. Є над чим подумати.
Слава Ісусу Христу!
Зі святом вас!
Апостол (Рим., XIII:12-ХІV:4)
13
12 Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви
й зодягнімось у зброю світла.
13 Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві,
не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах,
14 але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу
не обертайте на пожадливість!
14
1 Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про
погляди.
2 Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає
ярину.
3 Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не
їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його.
4 Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого
стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.
Євангеліє (Лк., І:5-25, 57-68, 76, 80):
1
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я
Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй
Єлисавета.
6 І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи
заповіді й постанови Господні.
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку
старого обоє були.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед
Богом,
9 за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього
храму ввійти й покадити.
10 Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.
11 І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного
жертівника.
12 І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього
напав.
13 А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута
молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому
ймення Іван.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження
багато хто втішаться.
15 Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою
не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
16 І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа
Бога.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця
батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб
готових людей спорядити для Господа.
18 І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж
старий, та й дружина моя вже похилого віку...
19 А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед
Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру
Новину.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли
станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу
свого!
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він
у храмі.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що
видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився
німий...
23 І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому
свого.
24 А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась
п'ять місяців, кажучи:
25 Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся
Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
57 А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.
58 І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику
на неї послав, та й утішалися разом із нею.
59 І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і
хотіли назвати його йменням батька його Захарій.
60 І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде
Іван!
61 А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який
названий був тим ім'ям!
62 І кивали до батька його, як хотів би назвати його?
63 Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому.
І всі дивувались.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став
говорити, благословляючи Бога!
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах
юдейських пронеслася чутка про це все...
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то
буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.
67 Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став
пророкувати й казати:
68 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й
визволив люд Свій!
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити
перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в
пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.
