|
В ім'я Отця, Сина, Святого Духа! Амінь!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні у нас четверта неділя Великого посту. І ми слухали у святому Апостолі (Євр., VI:13-20), що Господь завжди виконує Свої обітниці, якими б вони не видавались неможливими до виконання. І вони виконуються в часі і по сьогодні, для того щоб не одне покоління, а багато поколінь бачили, що Господь завжди виконує Свої обітниці. Обітниця Божа - це те, що Царство Боже буде збудоване. І що Він його будує, ми можемо бачити по тих позитивних змінах, які відбуваються навіть у нашій країні.
Разом з тим в Євангелії (Мк., ІХ:17-31) ми читали, що один батько звернувся до Ісуса за допомогою, бо його син був одержимий злим духом, якого ми називаємо тепер епілепсією. Цей злий дух кидає одержимого то в огонь, то в воду, щоб його погубити. Тобто син був неконтрольований настільки, що зціплював зуби, його трясло, піна йшла з рота, тобто ми бачимо явну епілепсію.
Для нас цей випадок із життя Ісуса Христа дає можливість зрозуміти, що ми повинні з вами готуватися до того, щоб увійти в Царство Боже і навчитися теж захищатися від тих злих духів, які живуть у нас. Ці духи можуть проявляти себе не обов'язково в такій виразній формі, як у того хлопця, а, можливо, у формі якихось потягів до того чи іншого роду гріхів.
І ми чуємо в притчі, що коли Господь прийшов до людей, батько одержимого хлопця до Нього звернувся і каже: "Учителю, привів я до Тебе ось сина свого, що духа німого він має. ... Я казав Твоїм учням, щоб прогнали його, та вони не змогли". Тоді каже Господь: "О, роде невірний, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму?" Ці слова Ісуса не стосувалися бісів, які були в цьому хлопцеві, а стосувалися апостолів. Бо Він був утомлений від апостольського недовірства, хоч вони і пробували все робити так, як навчав Господь.
І ось Господь зцілив того хлопця, сказавши духу злому німому: "Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього?". Одержимого сильно струснуло, навіть всі подумали, що він вже мертвий. Але Господь "узяв за руку його та й підвів його, і той устав". І батько бачив, що хлопець уже при своєму розумі, що очі в нього вже не біснуваті, а людяні - і воздав хвалу Богові.
Бачите, тут можна багато собі взяти уроків. Навіть з того, як апостоли запитали: "Чому ми не могли його вигнати?" А Господь каже, що цей біс, цей злий дух є дуже сильний, що він так просто з людини не виходить, а тільки іменем Господнім його можна вигнати. І для того ще потрібні піст і молитва. Тобто Господь постив і молився - у Нього це досить часто відбувалося. І, перебуваючи зараз у пості, ми теж повинні розуміти, що піст і молитва допомагають нам очищатись від злих духів, які є в середині нас. Під час посту ми маємо змогу очищатися від духів, які нам заважають жити і заважають духовно рости, і заважають ставати добрими, розумними, щоби не ображати тих, хто нас любить, і творити добро на цій Землі.
Разом з тим, ще такий важливий урок візьміть з цієї притчі. "..тому, хто вірує, все можливе!", - так Ісус сказав батькові одержимого хлопця. І тоді батько каже: "Вірую, Господи, поможи недовірству моєму!". Ви чуєте, як Він тут же виходить з цієї ситуації, тому що не був певен, що має повну віру, про яку говорив Христос. Він каже: "... поможи недовірству моєму". І тоді Христос взявся спасати його сина від того біснуватого духу,
який жив у ньому. Але цей дух, скажемо, дуже явно виражений у людині. Ми бачимо, що це дійсно людина біснувата, що людина хворіє, що з людиною не все в порядку. Є в людей слабо виражений дух зла, і ми деколи думаємо, що ця людина нормальна, тому що вона вміє приховувати того злого духа. Розумієте?
Але разом з тим, якщо в нас є злоба, якщо в нас є вибухи агресії, якщо проявляється хитрість, якщо проявляється невірство до слів Божих, до Самого Бога - це все прояви злого духу у нас. Потім вже проявляються гріхи різного роду: лінивство і так далі, і так далі - це все в нас працює сила злого духу. І тому ми повинні просити: "Боже, поможи нам", - постійно звертатись до Нього за допомогою. Поки триває період посту - постіть і моліться, бо скоро піст закінчиться. А якщо вам захочеться після посту постити - це неможно буде вже робити, це церква забороняє, навіть відлучає від церкви таких людей. Тому що не можна постити, коли посту немає. Бо виходить, коли ми всі разом з Ісусом Христом радіємо Воскресінню Господньому, а людина сумує - то це в ній проявляється злий дух, це біс сумує, бо Христос воскрес. Розумієте? Тобто душа цієї людини споріднена зі злим духом. Тому, прошу, слідкуйте, щоб у вас не проявилися такі потяги. І постіть зараз, піст дуже оздоровлює і душу, і тіло. Зараз ви маєте таку можливість - використайте її.
Все, що відбувалося в житті Ісуса Христа - це зразок для нас, зразок того, як нам потрібно вести себе. Це система, яка дає розгадку до багатьох таємниць, проблем. Якщо ми їх не розгадуємо, то маємо постійно проблеми в нашому житті і йдемо не тією дорогою, яка веде нас до благополуччя, до щастя, до спасіння, до радості. Бо коли людина з Богом, вона є в радості. Славте Бога, щоб возноситись до Небес, дякуйте Богу за все. А коли людина поза Богом, вона перебуває в смутку, скорботне лице в неї стає - людина падає духом. Тобто, зрозумійте, що падіння духом - це є смертний гріх, тому що тоді диявол починає оволодівати душею. Зрозумійте, що Церква, служіння Богу і піст повинні завжди пов'язуватись з усвідомленням Божої Істини, з радістю Божою, навіть невидимою. Ми її не показуємо, але вона є у серці нашому, в очах наших, тому що Ангели Божі тоді окутують нас, і душа наша вже не відчуває навіть великих потрясінь, великого горя, яке стається часом: зрада рідних і тому подібне. Бо коли Божі ангели біля нас, вони завжди дають присутність цієї радості і відсутність того смутку. Коли ж Ангелів немає, а людина намагається вдавати з себе дуже побожну, вона навіть не може посміхнутися. Якщо вона не може посміхнутися, це означає, що біля неї аура чорних ангелів, їй важко навіть дихати.
Людина, яка славить Бога, старається робити все так, як навчав Христос, завжди бути з Богом в радості, в любові. І піст для неї - то велика радість. Якщо стаються в неї випробовування - то все для її духовного вдосконалення. Люди Божі, християни - це є сильні духом, сміливі будівельники, величні духом. І коли вони вже виходять з тіл своїх, то поселяються в Царстві Бога-Отця нашого. Тому стараймося прагнути бути тими християнами, якими нас хоче бачити Христос, щоб Господь міг будувати через нас Царство Отця Небесного, Царство справедливості і любові. Цей час іде.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (Євр., VI:13-20):
6
13 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим
поклястися, поклявся Сам Собою,
14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та
розмножити розмножу тебе!
15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.
16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає
всяку їхню суперечку.
17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям
обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати
неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить
перед нами,
19 що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до
середини входить за заслону,
20 куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки
Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
Євангеліє (Мк., ІХ:17-31):
9
17 І Йому відповів один із натовпу: Учителю, привів я до Тебе
ось сина свого, що духа німого він має.
18 А як він де схопить його, то об землю кидає ним, і він
піну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм учням, щоб прогнали
його, та вони не змогли.
19 А Він їм у відповідь каже: О, роде невірний, доки буду Я з
вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!
20 І до Нього того привели. І як тільки побачив Його, то дух
зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися
піною...
21 І Він запитав його батька: Як давно йому сталося це? Той
сказав: Із дитинства.
22 І почасту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його
погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!
23 Ісус же йому відказав: Щодо того твого коли можеш, то
тому, хто вірує, все можливе!
24 Зараз батько хлоп'яти з слізьми закричав і сказав: Вірую,
Господи, поможи недовірству моєму!
25 А Ісус, як побачив, що натовп збігається, то нечистому
духові заказав, і сказав йому: Душе німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з
нього, і більше у нього не входь!
26 І, закричавши та міцно затрясши, той вийшов. І він став,
немов мертвий, аж багато-хто стали казати, що помер він...
27 А Ісус узяв за руку його та й підвів його, і той устав.
28 Коли ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самотою:
Чому ми не могли його вигнати?
29 А Він їм сказав: Цей рід не виходить інакше, як тільки від
молитви та посту.
30 І вони вийшли звідти, і проходили по Галілеї. А Він не
хотів, щоб довідався хто.
31 Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде
виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він
третього дня!
|
