|
В ім'я Отця, Сина, Святого Духа!
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Сьогодні ми святкуємо Пальмову неділю, а за українською традицією -
Вербну неділю. Таке народне визначення свята знаменує той день, коли Ісус
на осляті в'їхав у Єрусалим (Ів., XII: 1-18), знаючи те, що зараз Його
славлять, а завтра будуть Його розпинати.
Перед тим, як в'їхати в Єрусалим, Він благословив Своїм Апостолам привести
молоде осля, яке ще не об'їжджене було. І вони привели молоде осля.
Апостоли не розуміли, для чого це потрібно, але вони слухалися Свого
Вчителя.
Коли Ісус сів на осля і під'їхав до Єрусалима, Він гірко заплакав і
сказав: «І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не
позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин
твоїх…» (Лк, XIX: 44) - тобто Єрусалим не зрозумів тоді, що Сам Господь
на осляті в'їжджає у нього. Господь, який несе людям Істину, правду. І Він
заплакав. Чому? Бо знав, що не впізнають Його, а розіпнуть Його, бо правди
не люблять у цьому світі. І Він пророчив про Єрусалим, що «не залишиться
від тебе каменя на камені». І дійсно, через 32 роки від Єрусалима не
залишилося каменя на камені. Символічний термін часу 32 роки - це майже
вік земного життя Ісуса Христа.
А історія сталася така, що іудеї взяли в полон римських солдатів, й
імператор запропонував їм відпустити цих солдат. Іудеї пообіцяли
відпустити, але повбивали їх. Тоді імператор послав свого сина, який був
полководцем римської армії. Той прийшов до Єрусалима якраз на свято їхньої
іудейської Паски. Він оточив місто і не впускав, і не випускав нікого. А
на свято в Єрусалимі зібралося сотні тисяч людей. Почався такий голод, що
через кожні ворота міста по 150 тисяч мертвих винесено було. Четверо воріт
у місті було, через які вони вночі виносили мертвих. А потім ні з того ні
з сього почався пожар в Єрусалимі. Все горіло, й іудеї тікали з міста
прямо на багнети римських воїнів.
Після того римські воїни повернулися в Рим. І коли їм трубили перемогу, то
полководець - син імператора, сказав: «Це не я переміг, я бачив, що це
рука Божа їх карала». Навіть поганин зрозумів, що іудеїв було покарано
Самим Богом. І зрозумілим стає, чому Ісус плакав, якщо розглядати в
історичному аспекті Його пророцтва. Він плакав і казав: «Донько
Єрусалимська, не впізнала ти часу свого відвідин». Але, взявши Себе в
руки, Він в'їжджав у святий Єрусалим. На той час, будемо казати, святий,
бо там був Ісус, а в дійсності - осквернений Єрусалим. Як Київ сьогодні
осквернений - має куполи, має святість, а насправді тут розпинають
культуру, розпинають мову свого народу, розпинають все живе, материнське і
рідне. Як тут, так і там - ради багатства, ради політики. Одні, другі йшли
до влади - йшли ті, кого підтримує церква. Все це було в них. І це дуже
схоже на теперішній час.
І коли Ісус в'їжджав у Єрусалим, Його люди славили. Чому славили? Бо вони
отримали вістку про Нього: їде Той, що зцілив мертвого чоловіка, який
помер ще два дні тому і тіло його розкладалося, - Лазаря воскресив. І
вони славили Ісуса ще й тому, що Ангели Божі дуже близько в цей час були
від Землі і благословляли Сина Божого, знаючи наперед про Його велике
страждання, і надихали Його.
Ми можемо це порівняти з Помаранчевою революцією, коли багато людей
вірили, що прийде до влади Сам Господь через своїх людей, що все
зміниться. Кожен думав, що на- решті настане справедливість у цій країні,
припиниться корупція, буде якийсь духовний розвиток, якийсь свіжий вітер
перемін повіє в Україні. Бо за часів президента Кучми люди дуже були
втомлені від брехні, спраглі за правдою. І вони прийшли на майдан, щоб
відстояти добре майбутнє для України. А в цей час було так багато Ангелів,
що люди навіть морозу не відчували. А почувалися всі як одна родина.
Навіть ті, що приїжджали з Донецька, забували про те, що вони прийшли бити
своїх опонентів, провокації робити, всякі злочини - і вони самі добрішали.
І не зрозуміло, як то з ними відбувалося, але вони щасливі їхали назад до
себе в Донецьк. Оце така була присутність Ангелів. Тут так само було.
Люди в Єрусалимі в оточенні Божих ангелів ставали щасливі. Вони славили
Бога, відчували Його присутність. Тому вони всі казали: «Осанна Сину
Давидовому (це означає «слава вишніх сину Давидовому Ісусу). Благословен,
хто йде в ім'я Господнє». Отак вони славили Його, вітами махали. Це
найбільша слава, яку вони віддавали людині на Землі. Вони кидали свій одяг
під ноги осляті, на якому сидів Ісус. Вони раділи. Всі радувалися, але
були серед людей і злобні священики жидівські, які прямо до Ісуса
підходили і казали: «Учителю, заборони Своїм учням!» (Лк., XIX: 39),
тобто: «Чого це вони тебе славлять? Ану скажи їм нехай замовкнуть! Чого
вони Тебе славлять, як ніби Ти Син Божий?» - щось в такому дусі. Їх і
заздрість, і біс роз'їдав всередині. А Ісус казав їм: «Кажу вам, що коли
ці замовкнуть, то каміння кричатиме!» (Лк., XIX: 40). Бо це прийшов час
слави перед великим стражданням, перед великим принесенням Богом Сина
Свого в жертву цьому народу. І злобні священики відходили, а люди
продовжували славити Ісуса.
Зрозуміло, що, якби Він був політиком, Він скористався б із цього і,
можливо б, сів на царський трон. Але Він не ради цього прийшов у той час.
Він прийшов ради того, щоб бути розіп'ятим, щоби зняти з людства гріхи,
щоб Земля могла існувати ще другу, третю тисячу років. Він прийшов ради
того, щоб ми могли отямитись, одуматись, вирівняти свої дороги, щоб ми
мали шанс до спасіння. Тобто Він прийшов, щоб ми покаялися, тому що Бог не
хоче смерті грішників - Він хоче покаяння кожного з нас, щоб ми отримали
життя вічне. Ось що хоче Бог. Тобто в плані Божому Син Божий виконував
таку велику, величну роль у Всесвіті для спасіння людства. Тому Він
змушений був постраждати. Він про це знав. хоч міг би стати їхнім царем,
але Він того не хотів, то був ще не Його час міняти той народ, бо народ би
ще все одно не змінився б. Йому треба було принести в жертву Себе.
Найбільша жертва у Всесвіті - Син Бога, Творця Вселенної.
І тут люди кричать Йому: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде
у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!» (Мт., XXI: 9). Але Він то знав, що
через 3 дні будуть кричати: - Розіпни, розіпни! Він знав це. І Він входив
у Єрусалим, і поводив Себе не як політик, а як щиро люблячий Син Бога. І
раніше Він поводив себе як люблячий Син Бога, який кричав на тих людей,
які торгували в храмі, які зробили бізнес з віри людей у Бога, які і
сьогодні торгують хрестиками, тілами святих, іконками - всім, чим тільки
можна. Продавали там голубів для жертвоприношення, козлів. Начебто все, що
для храму потрібно, але вони наживалися на тому, і Богу це було неугодно.
Тому Ісус перевертав те все і кричав: «Дім Мій буде домом молитви, а ви
робите з нього печеру розбійників» (Мт., XXI:13), тобто «перетворили храм
Отця Мого в дім торгівлі». І всі навколо були перелякані, бо вони бачили
гнів Божий, який сходить на них через цього чоловіка Ісуса. Господь ніколи
не дбав про Себе, але Він дбав про Істину, ради якої прийшов на Землю.
Вхід Господній у Єрусалим. І Його славили люди, на підсвідомому рівні
відчуваючи, що Його славлять Ангели. Але вони славили Його несвідомо, вони
не розуміли, хто Він, яку Він ношу понесе. Тому через 3 дні, коли їм вже
обмовили Ісуса, вони вже тому піддалися, вони кричали; «Розіпни Його,
розіпни!…» (Ів., XIX: 15). І люди цьому легко піддаються. Навіть не
осуджуйте їх, бо ви можете теж легко піддатися на провокації проти свого
Вчителя. Якщо Ви тільки подумаєте: «Як вони могли осудити? Ми не зробимо
так», - тут же зробите. Як апостол Петро зробив, коли казав: «За Тебе я
душу свою покладу!» (Ів., XIII: 37). А Ісус йому каже: «Поправді, поправді
кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене…» (Ів., XIII:
38) - тобто Він тут давав знати, як Сатана працює. Так і сталося.
Розумієте? Тобто ніколи, ніколи не спішіть осуджувати, бо тут же Бог дасть
вам самим випробувати на собі ту чашу.
Дуже тяжко людей вчити добру. Але дуже легко вчити злу: обманювати,
брехати, надихати робити хвилю невдоволення - так, як роблять деякі
політики. Ведуть людей то туди, то сюди. Люди дивляться: «Ну а де ж те
вирішення проблем?» Ні, не тут. Тепер туди підемо. Тоді знову дивляться:
«Ну де ж нарешті те вирішення проблем?» Так? То вони виступають за
президентську республіку, то вони вже знов - за парламентську республіку,
аби тільки себе десь там прилаштувати, не думаючи, як людям жити в цьому
світі. Тому що не надійтеся, як говориться в Святому Писанні, на синів
політиків, у них немає спасіння. Не надійтеся на синів людських - на тих
князів-політиків, у них немає спасіння. Спасіння є в правді, в істині, в
Господі. Спасіння прийде, якщо Господь буде керувати через своїх людей цим
світом. Але в той час, в час Ісуса, світом керував диявол, «князь світу
цього», який хотів розіп'яти Ісуса. Він керував через те збагачення, через
яке храм Божий перетворили у дім торгівлі, те саме ми зараз маємо по всій
Україні фактично - те, що забороняє Святе Писання, Старий і Новий
Заповіт. Вони це все роблять наперекір Святому Писанню і при цьому
говорять, що вони православні, що вони християни.
У 90-ому році запитання мені було від Господа:
- Як думаєш, чи багато є християн у вашому місті, в якому чверть мільйона
людей?
- Напевно, багато.
- Ні, аби хоч два або один знайшлося.
Християни - це ті, хто дійсно розуміють, як спасатися, як робити добрі
справи. Спасіння - це є христосування, бо по-грецьки Христос - Спаситель.
Як спасатися, щоб перейти у вічне життя? Як робити добрі справи? Як
правильно розбиратися в людях? Як істинне вчення мати в голові своїй і в
серці своєму. Оце є спасіння.
Але народ жив у мороці, тому народ через три дні вже закричав: «Розіпни,
розіпни!»
І сьогодні призиваю вас, браття і сестри, щоб ми не були тими несвідомими
людьми, бо вам уже багато сказано і ви повинні вже багато розуміти. Якщо
ми зараз будемо славити Бога пальмовими - вербовими вітами, то
постараймося завтра не кричати Йому: «Розіпни, розіпни Його, розіпни
правду!» А далі постаратись попостити, щоб достойно увійти в радість
Господнього Воскресіння.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (Філ., IV:4-9):
4
4 Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!
5 Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь
близько!
6 Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються
Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
7 І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця
ваші та ваші думки у Христі Ісусі.
8 Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що
тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали,
коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!
9 Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили,
робіть те! І Бог миру буде з вами!
Євангеліє (Ін., ХІІ:1-18):
12
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив
Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала.
Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли
3 А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і
намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі
мира наповнили
дім!
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав
Його видати:
5 Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не
роздано вбогим?
6 А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що
був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.
7 І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону
заховала Мені...
8 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви
маєте!
9 А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й
поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його
воскресив Він із мертвих.
10 А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть
заподіяти,
11 бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса
ввірували.
12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято,
прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й
кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі
молодому!
16 А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як
прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє
вчинили Йому.
17 Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав
Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.
18 Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив
таке чудо.
|
