|
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Дорогі браття й сестри, ми все ближче й ближче з кожною службою, з кожним днем наближаємося до Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Це для землі дуже велике свято, тому що Господь так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного віддав ради кожного, хто зможе увірувати в Нього, (Ів., ІІІ:16) тобто в Його вчення, яке Він приніс від Бога. Бо Він Сам прийшов від Істини, Бог Істини, для того, щоб навчити нас наслідувати вічне життя.
Вчень на землі дуже багато, але вони далекі від Істини. Є ті, що дуже близькі, схожі на Істину, але Істині не належать. І тому Христос знов іде на землю, щоби навчити людей істинної віри. Хоч іудеї думали, що вони все правильно роблять і всі істинно вірують, але Він прийшов засвідчити, що у них немає щирості віри, що в них немає розуміння глибокого до кінця тої віри, яку потрібно знати, яка допоможе спасатися. І тому, коли Він прийшов, постійно казав: "Істинно, істинно кажу вам". І говорив Він багато, і розповідав багато притч. Він так говорив для того, щоб ми, тупаки, на землі зрозуміли, щоб ми якось відійшли від наших гріхів, щоб ми їх спротивили і почали йти за Ним.
Одним Він говорив притчами, іншим говорив прямо. От і сьогодні ми слухали притчу, в якій Він розповідав, що господар приготував велику вечерю (Лк., ХІV:16-24). І от коли ви, як господар чи господиня, готуєте велику вечерю, то завжди сподіваєтеся, що до вас прийдуть гості і будуть вам за це вдячні. І ви будете мати добрий час, відпочинок, радість, веселість. І для цього ви жертвуєте своїм добробутом, ви заколете ягня чи порося. Тобто ви витрати понесете для того, щоби зробити шикарний бенкет для того, щоби людям було приємно, щоби вони поїли, поспілкувалися і т.д.. І коли господар приготував свій бенкет, він послав слуг покликати людей: " Йдіть, бо вже все наготовано!"
Але ми чуємо, що завжди ті, кого запрошували, знаходили причину відмовитися. Один каже: "Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його". Тобто він цікавіше знайшов для себе, суєтне, і відмовився. Другий каже: "Я тільки що одружився, хочу потішитися ще, куди я там піду?" Теж він має цікавіше для себе заняття, ніж іти на бенкет. І тим самим він ображає, він завдає болю тому, хто його запрошує, хто надіявся, що ось я зроблю гостину і ти прийдеш до мене. Третій каже: "Я купив воли і хочу їх випробувати, як вони їздять". І це означає, що кожен шукає якусь причину відмовитися.
І ми можемо теж належати до того числа нерозумних людей - коли Господь приготував для нас вечерю велику і кличе нас, а ми шукаємо причину не прийти на цю вечерю. Як тоді господар себе почуває? Він почуває себе розлючено! І розгніваний, він знову каже своїм слугам: "Біжіть тепер на всі дороги, приведіть мені бідних, калік, сиріт, кого тільки знайдете, але щоб помешкання, гостина була наповнена людьми." І вони пішли кликати всіх, кого тільки могли знайти.
Дуже часто ті, хто думають, що вже спаслися, не спасаються. І тому Господь каже: "Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!" (Мт., VIII:12) Розумієте? От в церквах попu, і вони, можливо, думають, що вже спасенні. Або є навіть такі протестантські течії, де кажуть, що вони вже спасенні. Коли ж диявол-то не спить, він кожну хвилину може кинути тебе в гріхи такі, з яких ти можеш і не піднятися більше ніколи, а підеш тільки до пекла. Як можна стверджувати, що ти спасенний? Ні, ми кожен день повинні працювати над тим, щоби спасатися. Ми кожен день повинні чути це запрошення Бога і йти на цю гостину Його.
Вас я бачу як тих, хто приймають запрошення Боже, бо ви кожен раз ідете на лекції, берете знання, ви кожен раз ідете на Божественну Літургію і причащаєтесь Святих Дарів. Вас я такими бачу: Господь покликав вас - і ви прийшли. І Він радіє тому, що в Його домі ви є, що на Його гостині ви.
І ми повинні радіти цьому, і розуміти, що це велика благість для нас. Ми не хочемо телевізор дивитися, десь там вештатися, шукати златоглаві куполи, а прагнемо шукати Істину, яка йде для нас і яку нам Бог проповідує. Болючу Істину, але вона Істина для того, щоб ми могли спастися. І, слухаючи її, брати у своє серце і використовувати у своєму житті, бо інакше ми не спасемося.
І ще Господь навчає: хто буде авторитет батьків ставити вище Мого слова, той не достоїн бути Моїм учнем. Бо кожен же з батьків вплив має на дітей. Але якщо ти пізнав Бога, ти повинен піти за Ним і зненавидіти цей світ, тобто цей матеріальний світ. Той тільки може бути Моїм учнем. Той, хто лишить ґрунти і все багатство, тільки той може бути Моїм учнем. Бо його вже не в'яже багатство, ті гроші, його не в'яже політика, інтереси світу цього. Його цікавлять тільки інтереси Всесвіту, куди він піде назад до Отця Небесного. І тоді він відкриває свою душу до вчення Божого. І через те, що він відкриває душу, світло Боже вливається, він застосовує це вчення на практиці, і він відчуває себе щасливою людиною. Він відчуває, що в ньому є Бог, що він достойний Бога, бо він відмовився від матеріального світу заради єдності з Богом. А людина, яка не вміє відмовитися, а хоче і те, і те - служити і мамоні, і Богу, вона щасливою не може бути. Вона роздвоюється. І тому Господь говорив: " Не можете Богові й мамоні служити!" (Лк., XVI:13). Розумієте? Ви повинні йти і старатися служити Богу. Не в монастирях, бо там немає служіння, бо їхні молитви без добрих діл Бог не чує. А тут, у світі, служіть проповіддю і добрими ділами. Кожен собі свій монастир створюй. Тобто кожен індивідуально служить Богу, йде за Ним. Розумієте?
Тяжкі слова Христос каже, правда? Але ж це Він сказав. І сьогодні вони зачитані з Євангелії від Луки, ХІV глава. Так? І їх ще треба якось пояснювати людям, щоб вони читали і розуміли глибину Його слів, що не треба в'язатися ні до чого, що здається вам важливішим за Бога.
Помер син, а батьки вже без нього жити не можуть. Так, це тяжкий удар, але вони ідолопоклонствують, вони ставлять йому величезний пам'ятник, вони всіх ненавидять, бо його немає серед людей. Зрозуміло, що ці люди нещасні, зрозуміло, що вони вже не спасуться. Правда? Вони нещасні тому, що в них вже Бога немає, в них є тільки ненависть.
І тому Господь каже: "Не в'яжіться." Тим більше, що ми - прихожани у світі цьому, приходьки. Ми прийшли на цю землю і пішли від цієї землі. Але куди? Дай Боже, щоб не туди, де стогін і скрегіт зубів. Дай Боже, щоб туди, де наш Отець Небесний, де світло Боже. Дай Боже, щоб ми повернулися туди більш освічені, більш духовні, пройшовши на землі сильні іспити, сильні випробування, але все одно йшли за Господом Богом нашим. Розумієте?
Не бійтеся нічого, не бійтеся когось втрачати, бо все в руках Божих - волосина не впаде даремно з людської голови. Не сумуйте, коли втрачаєте, а дякуйте Богу. І вимолюйте ті душі, якщо вони вам рідні, щоб вони були на Небесах. Розумієте? Відчуй, що ти є дитина Божа, що Бог тебе дуже любить, і старайся прив'язатися до всіх чеснот Божих, які Бог тут проповідує.
Як ми повинні возростати? У терпінні, щоб мудрість напрацювати. І молитися так: "Боже, дай мені прощення і любові до всіх, до вся, до всього." Так? Але прив'язок до матеріального світу ми не повинні мати, не в'язатися ні до цієї землі, ні до чого. Бо ж покликав Він того багача, який любив слово Боже слухати. І багач питає: "А що мені робити, щоб спастися?" Ісус відповідає: "Виконуй заповіді Божі." Він каже: "Виконую." Ісус далі наставляє багача: "Тоді продай майно, роздай гроші бідним, а сам іди за Мною". Багач же злякався такої перспективи: "Як же я це зроблю? Батько мій наживав це тяжкою працею. Ні, Боже, я не можу." (Лк., XVIII :18-23) І сумний пішов геть до тих корів, до тих ґрунтів, до тієї картоплі, яка буде гнити з часом, і нічого доброго від неї не залишиться.
Розумієте, пішов за тим тлінним, за тим тимчасовим, за тим багатством, яке у нього може в будь-яку хвилину забратися, відказавшись від вічного вчення, відказавшись бути учнем Ісуса. Розумієте? І тому Бог каже: "Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти?" (Лк., XVIII :25) Бо це дуже тяжко зробити тим, хто себе вже прив'язав до багатства. Але це разом з тим показує, що це демонічні душі. Вони десь і хочуть бути з Богом, але для них матеріальне благополуччя вище духовного благополуччя, вище духовної радості, духовного щастя. Вони не вміють себе відв'язати від того кілка, яким пришпилили себе до землі, вони не вміють відв'язатися, розправити крила і полетіти. Вони навіть не знають, що це таке - відчути в собі духовний політ, не розуміють, як розправити крила. Бо ті крила - то крила Любові до ближнього. свого.
Не призиваю вас зараз щось лишати і т.п.. Але призиваю розуміти суть цих речей і постійно себе готувати до того. А ми скажемо: "Може, Бог від нас багато хоче, може, Бог за нас не думає?" Ні, я скажу, що якраз думає, бо там, де людина до чогось прив'язана, диявол по тому і б'є. І якщо він знає, що у вас є болючі місця, він туди і буде бити вас. Розумієте? Якщо ти боїшся щось втратити чи когось втратити, він буде те в тебе і забирати. Що ти боїшся втратити, те і забере в тебе. Пам'ятайте це і над цим працюйте. Бо що боїтеся втратити, те і втратите.
Тому покладіться у всьому на волю Божу. Чи то ваші багатства, якщо вони Богу угодні, то вони будуть з вами. Вони будуть примножуватися, якщо ви ними зможете добро робити. Якщо вони будуть вас руйнувати духовно, то вони будуть від вас йти геть. Чи то ваші рідні - у всьому покладайтеся на волю Божу. На все, Боже, Твоя свята воля. Ти кожному дав своє призначення, кожного благословив прийти в цей світ. І якщо треба, Ти знаєш, коли і кого покликати з цього світу, щоби душа не загинула так, як може загинути, щоби вона не пішла нижче, як може піти. Або, може, вона вже піднялася до певної висоти, і, може, це вже максимально, що ця душа могла зробити в цьому світі. Бо Бог бачить завтрашні дні і бачить, що ця душа завтра вже знову піде донизу. Тоді Він її відразу ж і забирає, поки вона не втратила те, що вже напрацювала. Розумієте?
Будьте мудрі - не в'яжіться до того, що буде вас руйнувати. Ні до тих традицій, які з Богом не зв'язані, бо є багато традицій, які противні Богу і не можливі до виконання. І таких традицій дуже багато в теперішній православній Церкві: в українській, в російській. Старайтеся кожен день до Бога йти у всіх своїх почуттях, думках, старайтеся зі своїм Ангелом спілкуватися. Пам'ятайте цю науку. "Ангеле мій Хоронителю..." - постійно звіряйте свій розум, свої почуття. Треба контролювати, щоби темний ангел не навіював тобі всяких невірних думок, які можуть вести тебе до погибелі. Працюйте над собою кожен день, поки живете. Тоді ви зробите максимально - багато і більше від того, що можете зробити. У кожного своя ціль - спасти свою душу в правильний спосіб, щоб бути на Небесах. Тим самим і Україні послужите, і людству послужите. Хто терпеливістю, хто добром, а разом з тим молитвою святою, тою святістю, яку Бог бачить і приймає, як золоті перли, як алмази в скриньку свою Небесну, - молитви наші за Україну. Розумієте?
Любімо свою землю, яку нам Бог дав, свій народ, але слідуймо тільки за Богом. Ні за якою політикою, ні за чим, тільки за Богом. Політика і все інше - то суєта, і ви це бачите. А хто ще не бачить - побачить. Бог - це є вічність, яка благословляє нас, освячує, дарує вічне життя з Ним.
Слава тобі, Боже, Слава Тобі, Боже, Слава Тобі, Боже, Слава Тобі.
Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа, Амінь.
|
|
Апостол (Кол., ІІІ:4-11):
3
4 Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у
славі і ви.
5 Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть,
пристрасть, лиху
пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження,
6 бо гнів Божий приходить за них на неслухняних.
7 І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними.
8 Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу,
богозневагу,
безсоромні слова з ваших уст.
9 Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе
людину стародавню з
її вчинками,
10 та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за
образом Створителя
її,
11 де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання,
варвара, скита,
раба, вільного, але все та в усьому Христос!
Євангеліє (Лк., XIV:16-24):
14
16 Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику
вечерю, і
запросив багатьох.
17 І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним:
Ідіть, бо вже все
наготовано.
18 І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле
купив я, і маю
потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
19 А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду
спробувати їх. Прошу
тебе, вибач мені!
20 І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу
прибути.
21 І вернувся той раб і панові своєму про все розповів.
Розгнівавсь господар
тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські,
і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
22 І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти,
та місця є ще.
23 І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й
силуй прийти, щоб
наповнився дім мій.
24 Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не
покуштує моєї вечері...
Бо багато покликаних, та вибраних мало!
|
