|
Христос ся родився! Славімо Його!
Вітаю вас з Різдвом Господа нашого Ісуса Христа!
Господь любить нас і благословляє нас, щоб ми своїми руками творили добро і те, ради чого варто жити, працювати, служити.
Сьогодні ви вже прийшли зі своїми дітками і їм кажете: "Дивись, це створено руками твоїх батьків, це ми самі збудували". А він каже: "Так?! Ого!" І з таким здивуванням, що це ми самі збудували, і дивиться з таким захопленням. Так? Зрозуміло, багато людей ще прийдуть сюди, потечуть, як "ріки живої води" (Ів., VII:38). Будуть всі шукати слова Божого, спасіння, преображення своєї душі.
Зрозуміло, тут, у храмі, ще достатньо нам роботи, але з Божою допомогою ми натхненно і швидко зробимо цю роботу, щоби ми вже могли славити Господа в верхньому храмі. Так чи ні?
Сьогоднішнє народження Господа Ісуса Христа дарує нам першу службу в трапезній храму Преображення Господнього. Народження Ісуса Христа - це велика подія, тому що родився Спаситель, який прийшов навчити людей, як правильно жити, як спасатися, як будувати щасливе життя в своїй державі, розбудовувати економіку, політику і все інше. Але на це люди ніяк не звертають уваги. Всі думають, що Він говорив щось незрозуміле, щось захмарне, що нереально збагнути для цього світу.
Господь народився ради нашого спасіння, бо якби Він не народився, людство вже дійшло б до останньої своєї межі духовного занепаду і перестало б існувати. І сьогодні ми з вами дуже це відчуваємо, бо люди України і всього світу доходять до останньої межі свого занепаду духовного. Нібито кран відкритий: розпуста, зло, політика безсоромна, війни роблять свою справу. І ми знову надіємося на новонародженого Господа нашого - маленького Ісусика, який повинен народитися в серці кожного з нас через наші молитви, через наші добрі справи. І просимо: "Господи, народися сьогодні в нашому серці, щоби ми відчули Твоє народження, відчули той спокій, ту благодать, ту радість, яка
приходить у цей світ з Твоїм народженням."
І подякуймо також Марії, матері Ісуса, яка пішла на такий великий подвиг, щоб стати достойною народити дитятко від Господа. Дитятко, яке було покладене в хліві, де був якийсь ослик, була якась конячка, була якась корівка. Він народжувався не в великих шикарних палатах. Так? І здавалося б, Цар світу народжується, тож повинен весь світ Йому поклонитися. Ні. Відбулося Його народження так тихо, що тільки одним пастухам явився Архангел і сказав: "Слава Вишнім Богу і на Землі мир між людьми доброї волі. Бо народився для вас Спаситель світу". І вони, бачачи цю зірку і чуючи настанови Архангела, пішли привітати новонародженого Господа Ісуса Спасителя нашого (Лк., ІІ:1-20).
Разом з тим, троє волхвів, троє царів, які вивчали очікуване народження Великої Людини по зорях, теж, з різних країн йдучи за однією зіркою, зустрілися в одному місці і вже троє продовжували свій шлях для того, щоб принести дари новонародженому Царю. Вони принесли Йому небагато, але й немало. Принесли те, що Йому було потрібне. Марії і Йосипу потрібне було золото для того, щоби їхати в Єрусалим, щоб якось жити там, тому що Ірод вже шукав убити новонародженого Ісуса. Вони принесли Йому миро, яким було корисно натиратися для того, щоби здоровеньке було тіло, і принесли ладан, щоб обкурюватися, щоб Дух Святий сходив і оздоровлював душу (Мт., ІІ:1-11). Тобто волхви принесли основні дари, для того щоб вони постійно могли молитися і відчувати присутність Господа в їхньому житті.
Сьогодні ми теж маємо вертеп і ми теж можемо, як ті волхви, підходити, молитися і приносити свої дари новонародженому Господу, щоб Господь благословив нас через наші дари, для того щоб ми відчували, як ті волхви, єднання й участь у народженні Спасителя світу. Розумієте? Для волхвів була велика радість, коли вони побачили Ісуса, коли вони побачили новонароджене Дитятко, Яке дуже розумними очима дивилося на них і благословляло їх.
Зрозуміло, що вони сьогодні в Небесах і вони щасливі, що були учасниками цієї надзвичайної події. У Німеччині сьогодні святкують не день Різдва, тому що вони святкують Різдво з 24-ого на 25-те грудня, а в них святкують якраз День трьох царів, які прийшли і принесли дари. І кожен з нас теж є той цар, тому що ми приносимо свої дари. Які дари? Свою працю, своє служіння, свою любов до цього місця, до цього храму, до храму Господнього.
Особливо діток треба вчити: що тобі дороге, цінне - принеси в
дар новонародженому Ісусику. Щоб у дітей відбувався зв'язок з невидимим, містичним тілом Господа нашого Ісуса Христа, щоб вони відчували Його теплоту, Його любов - так як ми зараз відчуваємо благодать, яка зростає з кожною хвилиною все більше і більше.
Зрозуміло, зараз дуже багато ангелів тут. Зараз велика радість і на Небесах, і тут, на Землі (Лк., І:14). І ми це теж з вами відчуваємо.
Нехай Господь усіх нас благословляє. І давайте зараз поспіваємо з вами колядки і цим привітаємо народження нашого Ісуса Христа.
Добрий вечір тобі, пане господарю.
Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!
|
|
Апостол (Євр., I:1:12):
1
1 Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був
Бог до отців через пророків,
2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його
настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.
3Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом
сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці
величности на висоті.
4 Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за
них успадкував Ім'я.
5 Кому бо коли з Анголів Він промовив: Ти Мій Син, Я сьогодні
Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!
6 І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить:
І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.
7 А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми,
а палючий огонь Своїми слугами.
8 А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого
царювання берло праведности.
9 Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це
намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.
10 І: Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх
рук.
11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг,
постаріють.
12 Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той
Самий, і роки Твої не закінчаться! .
Євангеліє (Лк., IІ:1-20):
2
1 І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа
переписати всю землю.
2 Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав
Квіріній.
3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї,
до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду
Давидового,
5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була
вагітна.
6 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.
7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до
ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...
8 А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і
нічної пори вартували отару свою.
9 Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня
осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим...
10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу
вам радість велику, що станеться людям усім.
11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель,
Який є Христос Господь.
12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах
лежатиме.
13 І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного
війська, що Бога хвалили й казали:
14 Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!
15 І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи
зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там,
про що сповістив нас Господь.
16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та
Дитинку, що в яслах лежала.
17 А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було
їм звіщено.
18 І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи
говорили...
19 А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм.
20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все,
що почули й побачили, так як їм сказано було.
|
