|
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Сьогодні ми з вами, дякувати Богу, відслужили ще одну Літургію, з подякою до Бога і з тим, щоби освятитися, очиститися від усякої суєти, від усякої скверни. І щоб наповнитися Божественною енергією для того щоб далі жити в цьому складному світі і перемагати цей світ - його кривду проти правди. Перемагати терпінням, любов'ю, якими Господь нас кожен раз щиро наповняє, коли ми щиро відкриваємо і довіряємо Богу свої серця. Бо ми знаємо, що Бог отрути не віллє в наші серця, а тільки прощення, любов - ті дари, які нам потрібні, для того щоб спасатися.
Сьогодні ми слухали святе Євангеліє від Матвія (Мт., ХХІ: 33-42), коли Ісус розповідав про виноградарів, яким господар довірив ростити виноград. Це означає, що Бог довірив священикам чи первосвященикам, тоді іудеям, опікувати людей словом Божим. Але слово Боже повинно приносити результат - спасіння душ. І Він для того посилає своїх слуг, щоб пішли і зібрали виноград, щоб принесли виноград чи сік виноградний: «коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої». Коли ж слуги прийшли, то ті, що мали обробляти виноградник і були найняті для того, не захотіли їм віддати те, за що їм господар зарплату дає, за чим він їх послав. «Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували». І дійсно, іудеї багатьох забивали камінням, прикриваючись праведністю, нібито захищаючи Бога. Тобто дуже неправильно поступали.
Далі пророків Бог посилав, вони їх теж вбивали.
Далі Господь послав ще більше людей своїх з Небес, високі душі, щоб люди на Землі могли спастися. Тобто ще більше слуг послав господар, щоб вони могли принести цей врожай. І цих вони теж повбивали. Тоді Господар вирішив послати Сина Свого. Тобто Бог вирішив послати Сина Свого. Ісус, розповідаючи цю притчу, паралельно розповідає про себе. Господар каже: "Посоромляться сина мого», тобто «не посміють Його вбити." Але, дізнавшись, що то є спадкоємець, що Він має право успадкувати цей величезний виноградник, виноградарі не захотіли Йому нічого віддати. Вони, напевно, клеветали на Нього, всяко збурювали людей і врешті-решт вбили Його.
І те саме роблять з Ісусом - Його розпинають. Тобто, правди цей світ не хоче прийняти. Через тих слуг, які повинні служити правді.
"Як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?" - запитував Ісус. І вони, ці ж юдеї, відповідають: "Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно", тобто забере у них виноградник, їх повбиває й іншим довірить цей виноградник. І Ісус говорив: «багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом» (Мт., VІІІ:11). Тобто, знайте, що Господь забере у вас виноградник, який довірив. І багато з вас не ляже там, де Авраам, там, де святі. А багато з інших кінців світу прийдуть і возляжуть з Авраамом, Ісаком, Яковом у Царстві Божому.
Зрозуміло, вони озлобилися проти Ісуса в цей момент і вирішили, що вже щось з Ним треба робити - треба Його вбити. Але Ісус промовляє до них: «Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем», тобто, що камінь наріжний (тобто основу вчення, правду) занедбали будівничі. А він, цей камінь, повинен бути в основі кута будь-якого будинку, в основі будь-якої споруди повинен стояти наріжний камінь. Якщо немає - будинок валиться. А ви занедбали - тому ваше все розвалиться.
Дійсно, ми бачимо, що царство іудейське розвалюється через тридцять років після розп'яття Ісуса. І, дійсно, ми бачимо, що в них уже немає місця, де приносити жертву всеспалення. Вони розсіяні по всьому світі. А тих, що зібралися в Ізраїлі, все одно їх не пускають до цих місць, де було жертвоприношення. І все одно не дають відбудувати ці храми і приносити живу жертву. І вони по сьогоднішній час не приносять. І Богу вона по сьогоднішній день не угодна. Тому там і мусульмани, і всі інші конфесії, які не дають увійти тим, кого Бог відкинув.
І тут те саме. Воно повторюється в Україні. Теж в рясах, теж нібито виноградарі, теж ніби повинні принести плід Богу - спасати душі, а вони тільки сіють ненависть до інших конфесій, сіють ненависть до брата, до ближнього свого.
І сьогодні ми згадаємо також таке повчання від Іоанна, яке ми читали в апостола, де він розповідає про ближнього свого. Він каже: "... хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?" (1 Ів., ІV:20).
Хто є твій ближній? Ближній не є прохожий, ближній не є твій сусід, ближній не є твій брат. Ближній є тобі той, хто дорогий тобі по духу, той, хто так само любить Бога, як і ти, може, більше, може, трохи менше, але щиро підтримує тебе в тяжких ситуаціях, а ти підтримуєш його. Тобто, якщо ти не любиш ту людину, яка любить Бога і щиро підтримує тебе, значить ти не любиш Самого Бога. Ісус учив: ближні твої - це є діти Божі, яких Бог любить, яким Бог радується. А вороги твої - це можуть бути і рідні твої, як каже Бог, - і брат, і сестра...
Як Ісус розповідав притчу про самарянина (Лк., Х: 30-37), про того, хто допоміг іудею, який, можливо, вертався з заробітку з великими грошима і якого хтось побив. Можливо, цей іудей мав рідного брата ледацюгу, п'яницю, який не хотів працювати, але знав, що брат його має повертатися післязавтра. І він сказав своїм товаришам, що пішли засядемо, лупнемо його по голові, заберемо гроші і втечемо. Так і зробили - забрали гроші, по голові стукнули - він кров'ю стікає.
Ішов рабай - це той, хто навчає Слова Божого - жид-рабай. «Побачив його, і проминув», тобто подивився навколо - нікого немає. Пішов мимо.
Він ближній цьому? Ні. Але ж він однієї крові майже і теж іудей.
Ішов левит, той, що біля престолу навіть служить, теж іудей. Подивився - нікого немає. Пішов мимо.
Ішов самарянин, якого жиди ненавиділи. Самарянин - це ніби нижча кров єврейська, змішана з іншою кров'ю - це є самарянин. Тобто всі євреї, які народилися вже в Україні, Росії - це вже є самаряни, полукровки. Вони їх так називають.
От ішов цей полукровка-самарянин, якого іудеї зневажають. І він побачив - іудей лежить. Що він зробив? Пройшов мимо, бо ніхто не бачив? Ніхто не бачив, але він не пройшов мимо. «... Побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього», попросив господаря подивитися за ним. Дав господарю навіть гроші і сказав, що якщо стратиш більше - я вернуся і віддам.
Яке цей самарянин мав відношення до цього іудея, який, може, колись над ним сміявся? Ніякого. Але він йому допоміг і хотів ще допомогти, бо серце його було наповнене Божою любов'ю. Тобто він був ближній, він був Божий. Якщо Божий, значить ближній. Зрозуміло? Отак ми повинні розуміти - хто є ближній твій. Ближніх дуже мало, друзів справжніх дуже мало, їх дуже важко знайти. Якщо ви їх знаходите і ви їх не любите, значить Бога ви не любите. Значить до Бога ви не маєте відношення. Отак просто можна розбиратися в людях і отак просто розуміти Святе Писання і застосовувати його до життя, яким ми живемо на Землі.
Нехай Бог допомагає нам любити, цінувати ближнього свого. Нехай Бог нам допомагає спасатися і допомагати спасати інші душі. Нехай Бог допомагає нам знаходити ближніх і приводити їх в родину ближніх. Тобто, в родину Божих дітей, де будемо славити Бога у Святій Православній Українській, не залежній ні від Риму, ні від Москви, а тільки від Бога, Церкві канонічній, благословенній. Будемо намагатися працювати, служити і спасатися, і спасати один одного і самі себе.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (1 Кор.,ХVІ:13-24):
16
13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,
14 хай з любов'ю все робиться у вас!
15 Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї
він первісток, і що службі святим присвятились вони,
16 і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та
працює.
17 Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу
відсутність вони заступили,
18 бо вони заспокоїли духа мого й вашого. То ж шануйте
таких!
19 Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою
Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.
20 Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим
поцілунком.
21 Привітання моєю рукою Павловою.
22 Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана
та!
23 Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!
24 Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!
Євангеліє (Мт., XXI:33-42):
21
33 Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив
виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його
винарям, та й пішов.
34 Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів
своїх, щоб прийняти плоди свої.
35 Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого
замордували, а того вкаменували.
36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм
учинили те саме.
37 Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться
сина мого.
38 Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це
спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину!
39 І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й
убили.
40 Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим
винарям?
41 Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника
ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.
42 Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні:
Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа
сталося це, і дивне воно в очах наших!
|
