|
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Сьогодні ми чули з вами Святе Євангеліє від Матвія (Мт., ХIV:22-34), де Ісус послав своїх Апостолів пливти через озеро Галілейське на другу сторону. А сам пішов у гори молитися, тому що Він любив бути на самоті для того щоб молитися, споглядати Бога, набиратися сили духовної, щоб з нею знову звертатися до людей, щоб знову принести їм нової сили з висоти. Апостоли пливли на той бік, в Капернаум, куди Ісус мав прийти. Але коли вони пливли, то стався великий шторм, ви чули це, і човен став майже тонути. Там досить сильні вітри в тій частині моря, вони і по сьогодні там досить сильні. Це озеро, яке називається море Галілейське. Воно виглядає як лютня, на якій грав цар Давид. І от коли апостоли стали тонути, вони почали молитися до Бога, просити, щоб Бог їм допоміг. І в цей момент вони побачили, як по воді хтось іде. Вони подумали, що це мара, привид. Вони полякались, але в цей час почули голос Ісуса, який каже: "Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!" Тоді Апостол Петро так надихнувся своїм серцем, що сказав: "Господи, коли Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді". Ісус сказав: "Іди". І він пішов. Петро йшов, йшов, але коли він побачив хвилі, які йдуть на нього, то злякався їх, став тонути і закричав: "Рятуй мене, Господи!" Ісус подав йому руку і промовив: "Маловірний, чого засумнівався?" І вони тоді зайшли в човен, море затихло, і всі були щасливі.
Чи нам потрібно ходити по воді? Нам не обов'язково. Але в той час Господу було дано йти по воді для того, щоб ця притча і ця подія з Його життя лишилася для нас як наука. Апостол Петро, ми бачимо, завжди дуже щиро надихався, раніше всіх. Він обіцяв Богу, що Його ніколи не зрадить, але він Його зрадив: відрікся від Нього тричі, не встиг півень прокукурікати (Лк., ХХІІ:60-61). Він був запальний. І тут він знову побачив Ісуса, його душа знов запалилась, і він каже: "звели, щоб прийшов я до Тебе ". Тобто, це в кожної людини, яка запалюється вірою в Бога і бажанням йти за ним. І вона йде, і добре йде перший час, ми дивимося і думаємо: "О, яка сподвижниця, о, який сподвижник в наших рядах з'явився, як щиро допомагають біля Патріарха". Але потім стаються життєві труднощі, і він зразу лякається, і йде донизу. Зразу його дух гасне, і він перестає спасатися, і все.
Коли ми стаємо на шлях спасіння, то це так, як іти по морській воді. І коли ми будемо звертати увагу на проблеми, то ми втонемо. Нам треба старатися не звертати увагу на ті проблеми, а пам'ятати, з ким ми є. Що ми є з Богом. І пам'ятати: якщо треба, то ми й по воді підемо, якщо треба, то ми й по повітрю перенесемося, якщо на те буде воля Божа, якщо ми з Ним. Розумієте? Якщо ми народилися в цьому житті, то вже стали на шлях випробування. Все, нам більше немає іншого виходу, як тільки мати іспити, кожній душі, яка прийшла на цю земну кулю. І до цих іспитів вона повинна бути готова. І якщо вона буде себе орієнтувати на Бога: "Господи, з Тобою все можу. Ти мені допоможи бути терпимішим, не боятися цього світу, не боятися труднощів. Ти мені, Боже, допоможи витримати цю втрату, яку я сьогодні маю в своєму житті - втрату ближньої людини. Боже, загой мої рани." "Ти мені, Боже, Ти мені, Боже," - звертаєшся до Нього з проханням і любов'ю. І ви будете бачити, як Бог буде вам протягувати руку. Дивіться на Бога. Апостол Петро дивився на Ісуса і йшов до Нього. Правда?
Тобто, ви читаєте Євангеліє, притчі Соломона, дивіться на образ Божий. Дивіться на Бога і ви не потонете. Але коли ви тільки глянете вбік - а там хвилі. Вони вам потрібні ті хвилі? Чи політичні, чи економічні, якісь хвилі, які проти вас будуть іти. Чи родинні хвилі проти вас буде робити диявол. То ви тут же можете засумніватися, злякатися - і тут же почнете тонути. Розумієте? Але якщо вже тонете, то хоч кричіть до Господа, знов же таки, як той Петро. Беріть з нього приклад: "Господи, спаси мене, а то потону". І Господь тоді протягне у важкий момент вашого духовного стану вам руку і витягне вас, і скаже: "Чого ти засумнівався?" І підете з Ним, з Ісусом, і зайдете в човен, де ви заспокоїтесь.
Так апостол Петро зайшов з Ісусом в човен. А човен - це вже спасіння. Вже там не тонуть. І буря заспокоїлась, бо в Царстві Небесному вже немає бурі, то вже є Царство Досконалості. То є Галактики Досконалості. Земля - це є найпримітивніший спосіб для удосконалення душі людської. Тут є добро і зло. Тут, на землі, вчаться а, бе, ве, ге-дейки, а далі вже вивчаються високі науки - вищі і вищі, завдяки яким Бог сотворив цю Вселену, цей Всесвіт. І енергії, як вони працюють. І гармонію всього цього. Тому дивімось на Бога і йдімо за ним, не звертаймо уваги ні на які труднощі, які стаються в нашому житті. Не будуймо собі багато в своїй уяві, не мріймо багато - що ми хочемо мати хату чи багато ще що, бо не все буде нам даватись. Менше мріємо - менше розчаровуємося.
Стараймося кожен момент направляти своє життя так: чи угодно це Богу і чи буде корисно це для моєї душі? Бо коли людина так буде йти і дивитися завжди на Бога, вона завжди буде в спокої, їй завжди буде комфортно всередині. Але коли вона буде порушувати це, їй буде дискомфортно, їй буде погано, вона буде тонути в морі житейському - житейської суєти, житейських іспитів. І тому оцей приклад з життя Ісуса, коли Він ішов по воді, власне, показав нам, що нам не обов'язково ходити по воді, але потрібно взяти з цього урок собі - все можливо тому, хто вірить і рівняє свій погляд на Господа нашого, на Творця Вселеної. І тоді Бог з нами, а ми з Ним. І ми не втонемо ні в яких розбурханих хвилях житейського моря, як би Україну не бурхало.
Як світ зараз розбурхує війнами, вбивствами. Ми бачимо, що розпалюються війни і там, і там, і там. Світ наповнює зло, земля вже ледве терпить те зло. Іудеї підривають біля Лівії нафтові сховища, і ця нафта зараз розпливається по Чорному морю. Вона вже доходить до Турції, до Греції, хто знає, може й до України дійде. Вимирають рідкісні тварини, вимирають риби. Тобто це дійсно ми бачимо, що Бог знімає четверту печатку, і смерть взяла косу, і пішла по землі, і вдарила по землі, і відвалилася третя частина землі, і вмерла третя частина всього живого.
І ми бачимо, що це постійно відбувається: повітря труїться через ці заводи, через ці автомобілі. Так же і вода, так же і земля забруднюється. Ми вже з вами шукаємо щось екологічно чисте, щоб їсти, бо знаємо: якщо з'їсти з пестицидами, то можна до лікарні потрапити, в кращому разі, якщо ще встигнеш.
Світ іде до свого логічного завершення. Зараз дуже сильно розбурхується цей світ. Але якщо ми з Богом - ми з вами в спокої, благодаті. І якщо ми входимо в ці хвилі - ми будемо йти, як той криголам, який дійде до тієї точки, до якої йому назначено. Так і ми з вами будемо йти спокійно, не гойдаючись направо, наліво, які б труднощі не були: "Слава Тобі, Боже, що такі труднощі". Зламала палець: "Слава Тобі, Боже, що один, а не два". Вкусила тебе оса: "Слава Тобі, Боже, що мене оса вкусила, а не змія". Вкусила змія: "Слава Тобі, Боже, що мене змія вкусила". А той яд ще й знейтралізується, і дальше собі ходиш, як апостол Павло (Дії Ап., ХХVІІІ: 3-6), і всі думають: "Яка свята". А Господь казав, що хто вірувати буде в Мене, то змії вас укусять і вам нічого не станеться. Якщо ми угодні Богу, ми будемо до того часу, поки нам треба бути. Коли наш час буде завершуватися, то він завершиться, хоч би ми того не хотіли. Але разом з тим шануватися треба в тому, що їмо, що п'ємо і який спосіб життя ведемо. Тому ведімо такий спосіб життя, до якого закликав нас Ісус. Дивімось на Нього, вірмо Йому і йдімо прямо до Нього. Ми то й робимо з вами.
Ми віримо у світле майбутнє, ми віримо, що Господь збудує свою Церкву і розбудує її для України і всього світу. Ми в це віримо, бо ми маємо одкровення про це. Ми маємо світлі одкровення. Ми повинні вірити в них і рухатися, щоб Бог бачив, для кого Він будує цю землю, для кого Він заспокоює всі ті страсті, для кого Він розбудує прекрасний човен, який буде дуже добре триматися на хвилях житейського моря, як би вони не розбурхувалися.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (1 Кор., 3:9-17):
3
9 Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля.
10 Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий,
основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує
на
ній!
11 Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а
вона Ісус Христос.
12 А коли хто на цій основі будує з золота, срібла,
дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи,
13 то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що
він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є.
14 І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той
нагороду одержить;
15 коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він
спасеться, але так, як через огонь.
16 Чи не знаєте ви, що ви Божий храм, і Дух Божий у вас
пробуває? /p>
17 Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм
Божий святий, а храм той то ви! .
Євангеліє (Мт.,XIV:22-34):
14
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на
той бік
раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися
насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо
вітер
зірвавсь супротивний.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи
по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та
й казали: Мара! І від страху вони закричали...
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я,
не лякайтесь!
28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели,
щоб прийшов я до Тебе по воді.
29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став
іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і
скричав: Рятуй мене, Господи!..
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього:
Маловірний, чого усумнився?
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді
Син Божий!
34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську .
|
