ДУХОВНІ ПОВЧАННЯ

29. ПРОПОВІДЬ ПАТРІАРХА МОЙСЕЯ
ПРО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ АПОСТОЛІВ І ПРО НАГОРОДУ ВІРНИМ,
ПРО ЛЮБОВ ДО ІСУСА ХРИСТА І ПРО ВІЧНЕ ЖИТТЯ,
18.06.2006

Неділя 1-ша після П’ятидесятниці Слава Ісусу Христу! Дорогі браття і сестри! Сьогодні ми слухали Святого Апостола (Євр., ХІ:33 - ХІІ:2) і Євангеліє (Мт.,Х:32-33, 37-38, ХІХ:27-30), де розповідалося про долю святих людей. Вони були гонимі і переслідувані. Після того навіть, як деякі з них були вбиті, жони отримували їх назад живими, тому що Дух Святий вертався до них, вони оживали, зцілювалися від ран і продовжували своє життя. Ми чули сьогодні зі Святого Апостола, що - просто як чудо - таке відбувалося з людьми. І це тільки тому, що вони вірили в Христа, йшли за Ним. Своєю вірою і служінням вони мали пряме відношення до Бога, Творця Всесвіту, пряме відношення до живих, животворних енергій, які дають життя всьому живому у цьому світі. Тут немає нічого дивного, але, щоб слідувати за Христом, треба так робити, як Він казав, що "хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя", тобто хто відречеться від себе, візьме хрест свій і йде за Богом, той отримає життя вічне. Хто думає жити тільки для себе, як егоїст, - той його втратить. Але, якщо хто життя своє присвятить Богові, той знайде його знов таки, у вічному бутті, де вічне життя в тих Вишніх світах, у багатомірному Царстві Божому. Тому Господь також навчає далі: "Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний." Тому що ніяка любов на землі не може бути більшою, як Любов до самого Бога. Бо тільки той, хто любить Бога, стає людиною щасливою, спокійною, благословенною, благодатною і робить правильні кроки у своєму житті. А той, хто любить свого батька чи матір, брата чи сестру більше ніж Бога, постійно робить помилкові кроки, і він своє життя присвячує одній людині. Він ідеалізує цю людину, робить з неї ідола, тобто поклоняється їй більше, як Богу. А коли її втратить, то втрачає і весь смисл свого життя, що й не бажає більше жити. А Господь попереджає: "Хай не буде тобі інших богів при Мені! Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм, і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій?" (Зак., V:7-9), тобто "нічого не сотворіть собі чи на землі, чи під землею, чи в небесах, більшого понад Бога". Бог для нас повинен бути ВСІМ: Він - наше життя, наше дихання, ми від Нього прийшли, ми до Нього й повернемося. Ми тут тільки зустрілися в різних тілах і маємо тимчасово батьків і родичів. Усе це лише тимчасові форми спілкування, вони короткочасні, і ми через них не повинні занапастити душу. Будемо обережні, мудрі і варті спасіння, то зустрінемося зі своїми рідними на небесах, якщо того будемо хотіти. Бог має бути понад усе. І віддані душі йшли за Богом в першу чергу і будували своє життя й оселі не для себе, а для Господа, віддавали життя не во ім'я своє, а во ім'я Бога. І Христос каже: "І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні" (Мт., Х:28). Тобто бійтеся розпусти, бійтеся служити злу, злим людям, бійтеся бути підлизами - шістками ради матеріального благополуччя. Бійтеся цих речей. Ніколи не бійтеся втратити матеріальне, якщо прагнете бути з Богом, бо, будучи з Богом, ми маємо все, що нам потрібно в цьому житті, а головна наша нагорода чекає нас -у майбутньому вічному житті з Богом. Ісус навчав: "Не журіться про життя, - що ви будете їсти, ні про тіло, - у що ви зодягнетеся. ...Шукайте Його Царства, а це вам додасться " (Лк., ХІІ:22,31). Наше життя на землі - це миттєвість ока в часі Вічності: моргнув - і вже немає... Ми не повинні втратити цей час. Якщо Бог нас удостоїв бути в Його Церкві і почати розбудовувати не тільки зовнішню форму, а почати розбудовувати духовний невидимий світ Його досконалої - Святої Церкви, де є спілкування з Його Ангелами, з Ним Самим, Святим і Сильним. Ми повинні дякувати за це, радіти в серці своїм, не возноситися перед іншими, а бути гідними і достойно нести цей нелегкий хрест, який Бог кладе на кожного з нас, коли ми несемо його. Він лягає на нас для нашого духовного зростання. Разом з тим, ми боремося проти мороку, який є в цьому світі, проти мороку, який є в свідомості людей, і проти мороку, який є в кожному з нас. Бо цей морок - не спить, тобто Диявол постійно хоче посідати нашу душу, навіювати нам думки, щоби вести нас до пекла. Ми про це повинні пам'ятати. Якщо ми будемо любити Бога понад усе, все для Нього робити і служити Йому - то Дияволу ми будемо не по зубах і достойно пронесемо хрест, довірений нам Богом. З Богом усе можливо. Господь завжди буде з нами. Амінь. Слава Ісусу Христу!   Апостол (Євр.,ХІ:33-ХІІ:2) 11 33 що вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, 34 силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців; 35 жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; 36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці. 37 Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. 38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних. 39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці не прийняли, 40 бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали. 12 1 Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, 2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.   Євангеліє (Мт.,Х:32-33, 37-38,ХІХ:27-30) 10 32 Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. 33 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм. 37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. 38 І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний. 19 27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це? 28 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих. 29 І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя. 30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.

<<< 28 сторінка зміст 30 сторінка >>>    1      2      3      4      5      6      7      8      9      10      11      12      13      14      15      16      17      18      19      20      21      22      23      24      25      26      27      28      29      30      31      32      33      34      35      36      37      38      39      40      41      42      43      44      45      46      47      48      49      50      51      52      53      54      55      56      57      58      59      60      61      62      63      64      65      66      67      68      69      70      71      72      73      74      75      76      77      78      79      80      81      82      83      84      85      86      87      88      89      90      91      92      93      94      95      96      97      98      99      100      101      102      103      104