|
Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа! Амінь!
Слава Ісусу Христу!
Дорогі браття і сестри, сьогодні ми слухали Святу Євангелію (Лк., VІІІ: 5-15), де Господь розповів просту притчу про слово Боже, яке падає в серця людей і як воно там проростає. І Він поділив, практично, людей на чотири категорії - які й як спасуться, а які не спасуться. І десь апостоли не зрозуміли цієї притчі, бо Господь говорить: "Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте?" (Мк., VІІІ: 18) , - тобто не розумієте. І Він їм пояснює, що сіяч, який сіє зерно, - це є проповідник, це є Господь, це є Пророк, це є той, хто несе слово Боже. "Зерно це Боже Слово". Він іде і сіє його серед людей. А люди діляться на чотири категорії. Про одних Він сказав - їх сприйняття Слова Божого подібно до того зерна, що "упало … край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували". Якщо зерно туди падає, воно там прорости не може, обабіч дороги. Обов'язково його затопчуть, замнуть. Це є один тип людей.
До якого типу людей ви себе можете віднести?
Другий тип людей, каже Господь, це є ті люди, які постійно в турботах. І зерно як падає туди, то це все одно, як у терня, в кущі впало. "… І вигнався терен, і його поглушив". І дійсно, коли зерно падає в які-небудь кущі, яке-небудь терня - воно там не проростає.
Є люди подібні каменю - вони радо приймають це зерно. Господь каже, що вони радіють слову Божому, бо вони блаженствують, бо їм дуже добре. Вони приходять на лекції, вони такі задоволені, їм так добре. Але воно зовсім не проростає у їхніх душах, зовсім. Вони тільки приходять, щоб брати благодать. Але вона сходить на людей цього типу до пори до часу. Як немає добрих діл, то благодать тут же призупиняється. Вона працює тимчасово, щоб показати: ось ти слухаєш слово Боже - тобі добре, Бог тебе любить. Робиш добрі діла - ось тобі благодать, тепер вона закріпилась. Ось і пішла циркуляція благодаті: добро пішло до Бога - повертається тобі благодаттю. А якщо немає добрих діл - вона не вертається. Це для того, щоб зберегти людину, щоб вона не згоріла в енергії Божій. Тобто є люди подібні каменю - вони радо слухають, вони благословляються, їм добре в цей момент. А далі зерно не проростає, бо то камінь. "… І, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости". Він або на сонці розпікається, або стає холодний, як лід. На камені зерно не може пустити коріння.
Тобто Ісус навчає, як диявол закрадається і краде слово це, краде слово Боже. Людина та не розуміє, що цим словом треба жити. Коли почнеш жити за Божим словом, тоді ти згармонізуєш своє життя з Богом, тоді зменшаться твої проблеми, такі суєтні та непотрібні. Тоді ти будеш пізнавати свою місію, тоді почнеш розуміти: чому ти несеш свій хрест, як його треба нести, як треба вміти терпіти, як прощати. А люди з кам'яним серцем цього не розуміють, вони думають, що їм добре там, де вони зараз є.
І є ще четвертий тип людей - вони як добрий грунт. Добрий грунт - це є спеціальне поле, підготовлене для того, щоб сіяти там зерно. "І падає туди зерно, і, зійшовши, уродило стократно", тобто дає в стократ більший урожай зерна, як було посіяно. Це ті душі, які радо слухають Боже слово, які давно за ним були спраглі, які його чекали. Включали телевізор і туди-сюди перемикали. Можливо, до різних пастирів ходили. Можливо, по церквах православних ходили, десь навіть розчарувалися. Але коли вони почули це слово (чи по телевізору, чи де), то пішли за ним, бо, кажуть, ми його вже чули, ми його знаємо, цей голос для нас рідний, це слово нашому серцю належить. І ці люди йдуть сюди на молитви незважаючи ні на що, хоч, може, їм і далеко до нас їхати. Їх души - це є хороший грунт, чорнозем, в який падає зерно, радо падає і проростає, і дає в стократ більший урожай. Це є апостоли, це вже є священики, це вже є служителі незалежно від статі - чоловічої чи жіночої. Але ж слово Боже взяте, слово Боже несеться, слово Боже множиться. Воно множиться в родині, на роботі - всюди.
І от ми з вами, як навчає нас Христос, повинні подумати, до якої категорії людей ми відносимося.
Чи ми є просто край дороги, де впаде зерно і затопчеться?
Чи ми є терня, бо життєві турботи нас забирають і нам знову нема коли виконувати слово Боже. Можливо, ви не знаходите навіть часу пославити Бога, не знаходите часу звернутися до Ангела свого. Думаєте: а то так собі, а то воно так собі. Якщо людина подібна терню - ця людина страждає, мусить жити в постійних клопотах: то худобу годувати, то роботу шукати, то ще щось, то ще щось.
Чи ми є той камінь для зерна, що воно впало, а результату ніякого? Ми слухаємо, а результату - нуль, ми слухаємо, а результату - нуль. І від благодаті ми відійшли, але ходимо автоматично. Ніби й слухаємо слово Боже, а результатів то немає.
Чи ми є той грунт, той чорнозем, де впало слово Боже і проросло? Це означає, що ми від Нього прийшли, від Бога прийшли за цим словом. І ми прийшли виконувати Його місію на Землі - ширити те слово Боже, те зерно. Щоб воно сіялося по всіх просторах земної кулі. І в першу чергу - в Україні. Щоби поля були повні пшениці золотавої, Божественної. Щоб ріки були чисті, озера були прозорі. Це є вчення Господнє. Щоби люди, прийшовши до цих рік вчення Господнього, напившись, не отруїлися якоюсь паличкою чи якимись іншими бактеріями кишковими, а, навпаки, почували себе вже не спраглими, а знаючими, пізнавшими Істину через Ангела, через Бога.
Все це вчення, яке ми несемо, - це чисті потоки, які стікають з великої гори, якою є Сам Господь. І ми повинні цими водами орошувати ці поля, на яких повинні ці зерна проростати для того, щоб давати врожай слова Божого в стократ більший. І вони є, ці люди, вони просто чекають свого часу. Господь дає для всього свій час. А ви якщо є цей грунт - возростайте в слові Божому, щоби мати позитивні результати.
Зрозуміло, що таку Церкву хоче Господь, таке служіння Бог хоче вести тут на Землі щоби зерно сіялось. А не так, що ми його сіємо, а його затоптують, затоптують, і камінням закидають. Але на все свій час. Не для того Господь запалює свічку, щоб її ставили під ліжко. Так?
Зрозуміло, ми є абсолютно Божа Церква і Господь розбудовує, розвиває її. Хто б не йшов проти нас - тільки оганьбиться, а з часом йому буде дуже соромно. Але ті, хто йдуть за Божою справою, з часом возрадуються. Бо будуть бачити: що будує Бог - не буде посоромлено.
Так, ми гонимі. Так, ми переслідувані. "Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами" (Мт., V: 11,12), - так казав Господь. Але що ми будуємо - то збудується навіки.
Ми бачимо позитивні результати нашого служіння. Нам тільки не в'яжи руки, а дай можливість просвітити Україну. Ми її так швидко просвітимо і так позитивно, що тільки всі охнуть і ахнуть: "А дивіться, як стало краще жити". Зрозуміло, що попи того не дадуть. Зрозуміло, що то ті криси, які завоювали територію і кажуть: "Ні, сюди ми не пустимо нічого благородного, ми будем підгризати духовні основи цієї держави, які й так уже давно підгризені, ми їм не дамо встати". Через це буде хаос. Через це який президент не прийде, він не скерує цією державою. Буде тільки хаос. Бо немає взаємоповаги, бо немає любові. Бо немає розуміння, що є Бог, і ми Його діти, і повинні з Ним жити. Без Нього нічого не можна.
Імітацією можна займатися, ряси дорогі, золоті можна на себе одягати. Вони заказують митри по п'ятдесят тисяч доларів. Бачите, оце головне для них. Це головне для них, а ми хочемо від цього відходити, хочемо йти за Богом. Бо нам легше не носити на собі тяжкі митри, не носити на собі душні облачення, від яких можна в обморок упасти під час служіння, а щоби служити Богові, щоб носити на собі тяжкі хрести, які є хоч і тяжкі, але солодкі. Люди від цього почуваються прекрасно, бо вони єднаються з Богом. Десь єднається і Земля з Богом.
Нехай Бог кожному з нас запалює це світло, яке повинно світити серед людей. У кожного з вас індивідуально є свої випробовування, є свої проблеми. Проблем у нас не повинно бути, випробування - так, іспити - так. Деякі іспити, часом навіть здається, не можливо терпіти. Але в дійсності ви вже далеко зараз відійшли від себе, якими ви прийшли перший раз на ці лекції. У вас уже проросло зерно. Далеко вже не ті іспити, які ви отримували раніше. Тоді ви дратувалися взагалі через дрібниці, а зараз ви вже зриваєтесь, можливо, на щось дуже нетерпиме. Але й це Бог просить припиняти, прощення й любові просити, терпіння. Де знаєте, що зірветеся, просіть у Бога прощення й любові, прощення й любові. Ви вже прослухали всі мої лекції.
Хай Бог допомагає, щоб це зерно в вас постійно проростало і давало свої плоди постійно. І несіть їх туди, де це будуть приймати. І вони будуть за вами тягнутися, будуть за вами йти. Якщо ви щасливі, ви можете поділитися з кимсь, вам не шкода. Вам навпаки хочеться, щоб люди жили щасливо.
Нехай Бог вас усіх благословляє, бо Бог вас усіх любить.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (Гал.,ІІ:16-20):
2
16 А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана
ділами Закону, але
тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам
виправдатися вірою в Христа,
а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!
17 Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися
грішниками, то
хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!
18 Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе
роблю злочинцем.
19 Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я
розп'ятий з Христом.
20 І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в
тілі тепер, живу
вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.
Євангеліє (Лк., VIII:5-15):
8
5 Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало
одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його
повидзьобували.
6 Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не
мало бо вогкости.
7 А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.
8 Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило
стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай
слухає!
9 Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця
притча?
10 А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства,
а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.
11 Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.
12 А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить
диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися
вони.
13 А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то
слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час
випробовування відпадають.
14 А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи,
бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду
вони не дають.
15 А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує,
береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
|
