|
Во імя Отця, Сина і Святого Духа. Амінь.
Зі святом вас, дорогі браття і сестри!
Сьогодні ми маємо велике свято, одне з Богородичних свят "Введення у храм Пресвятої Богородиці. Чому святкується цей день, як день Введення у храм Пресвятої Богородиці?
Іоаким і Анна - це батьки Богородиці, як ми знаємо. І вони довго не мали дітей. Вже до старості доживши (їм було, може, 60, 70, або, може, і по 90 років), вони не мали дітей. А в іудейському народі вважалося: якщо Бог не благословляє народження душ у цю родину, то цей рід себе осквернив у минулому і ці душі такі погані, що Бог не хоче довірити їм жодну душу, щоб вони її не скалічили. Розумієте? І тому, коли Іоаким знову приніс пожертвування в храм (а він ніс навіть у два рази більше, як то було потрібно, не 10 відсотків, а 20 відсотків від свого заробітку), то священик не прийняв його пожертвування. Бо на священика під час молитви зійшов такий дух, Бог його так повів, що він відкинув пожертвування Іоакима і сказав: "Не принось свого пожертвування більше і сам іди геть, тому що Богу неприємне твоє пожертвування. Ви удвох з Анною живете і не маєте жодної дитини - це свідчення того, що Богу ти неугодний. Може, твоїх таємних гріхів я не знаю, але по ділах я бачу - в тебе немає дітей".
Іоаким розсердився дуже. Він був пригнічений і стривожений. І він пішов геть далеко, аж у пустелю, і там став молитися, каятися, і взагалі упав духом. Він говорив, що не буде нічого їсти і помре, якщо він отакий грішний, якщо в нього немає дітей. Для чого тоді жити? І про все це стало відомо Анні, його дружині. Їй теж стало дуже боляче. І вона вийшла в садочок, щоби просто відпочити. А тут у неї перед очима голуб'ята пестять своє пташенятко, і в неї з'являється ще більше бажання мати дитинку. І вона стала молитися до Бога ось так: "Господи, благослови мені дитину! Якщо це буде хлопчик - я віддам у жертву Тобі - він буде священиком. Якщо це буде дівчинка - я віддам теж у жертву Тобі - вона буде виховуватися як майбутня Матір для Спасителя". Так в іудейському народі було заведено, що багато хто міг віддати своїх дівчаток, вже з трьох років, до синагоги, де їх навчали писати, читати, розуміти Святу Євангелію, вишивати, традиції народу розуміти, всю суть релігії розуміти. Вони готувалися як майбутні Матері Спасителя для іудейського народу. Розумієте?
І коли Анна зробила таку щиру молитву, то Господь не міг її не почути. Господь її підвів до цієї молитви. Господь, можливо, ворухнув серце того священика, який розгнівався на Іоакима так, що не прийняв його пожертвування. Розумієте? Це ж не просто так сталося! Нічого просто так не стається. Ви це зрозумієте, якщо спробуєте хоч трішки поміркувати про ці події. Бо гнів священика спонукав Іоакима піти до пустелі постити. Анні теж серце заболіло, і вона зробила врешті-решт правильну молитву до Бога.
І коли вона зробила цю правильну молитву (пообіцяла, як народиться дитина: дівчинка чи хлопчик, віддати її в жертву Богу), тоді явився їй Архангел Гавриїл - благовісник Божий. Він дав знати: "Молитва твоя почута, народиш ти, Анно, дівчинку, яку назвеш Марія, вона буде Матір'ю Спасителя", - ось так він їй сказав.
Зрозуміло, що це було явлення Ангела Божого. Зрозуміло, що вона нікому не могла говорити такої таємниці великої, але послала швидко за чоловіком. Він прийшов, радий такій звістці, і вони зачали дівчинку, яка невдовзі народилась, і дали їй ім'я Марія.
І так вони рік тішилися, другий тішилися, третій - і настав час виконати обіцянку Богу. І можливо, знов Анні з'явився Ангел у сні, який нагадав їй, що треба виконати обіцянку, що не можна забувати, якщо ти щось пообіцяла Богові. Ми цього не знаємо, але знаємо, що вона свою обіцянку вирішила виконати. І вони скликали всіх родичів. А родичі прийшли для того, щоби відвести Марію до храму. І це була велика подія для цілого роду, коли хтось віддавав свою дитину для служіння Богу. Дівчаток маленьких, рочків 3, 4, 5, 6, вони нарядили у стрічки, дали їм свічки. І ці дітки йшли попереду, а за ними йшла вся процесія. І Марія теж ішла, убрана як наречена Господня. Вони її підвели до храму, в який вона мала бути віддана, щоб там вже навчатися всіх премудростей Божих, бо через неї мав народитися Спаситель іудейського народу. Перед храмом було багато сходинок, скажімо, числом 12. І такій малій дівчинці було тяжко по них піднятися. Але, як говорить Церква, тільки-но батьки відпустили Марію, її підхопили Ангели, і вона просто пролетіла ці сходинки. Розумієте, може, пройшла їх, але вона дуже легко подолала ці сходинки. І тоді священик, взявши її за руку, завів у храм, у Свята Святих - так пишуть.
Я не знаю, чи так було, але у Свята Святих міг тільки священик входити раз у рік. І ще говорить Церква, що він це зробив ніби несвідомо, не розуміючи, що він робить. Її просто треба було в храм завести, а він завів у Свята Святих, куди тільки священик може заходити. "І все законне радувалось", - тобто й Ангели раділи, розуміючи, що відбувається.
Можливо, це було так, можливо, - ні. Це не має жодного значення. Так чи ні? Завів він її туди, чи не завів, чи перебільшують вже всі ці події, аж ламаючи традиції іудейського народу - суть зовсім не в цьому. Суть в тому, що батьки віддали її на служіння Богу. І вона стала там рости, навчатися наукам, возростати в духовній благодаті, й Ангели їй там прислуговували. Про це є також апокрифи зі свідченнями священиків.
От сьогодні є таке свято ? Введення у храм Пресвятої Богородиці. Це свято є, можливо, не тільки для того, щоб почути, як відбулася підготовка Марії до місії майбутньої Матері Спасителя. А, можливо, ще й для того, щоби всі матері і батьки теж задумалися над майбутнім своїх дітей. А чи готові ви віддати своїх дітей у жертву Богу? Чи нехай їх краще диявол забере, розбестить, а потім потопче і пустить до пекла. Що ви готові для своїх дітей зробити, чи для своїх онуків, якщо не могли зробити для дітей? Бо в нас така система була в радянські часи, а зараз все-таки вільно ви можете прийти, молитися. Ніхто вас, слава Богу, не вбиває, НКВД не забирає і так далі. Так?
Чи готові ви сьогодні своїх дітей віддати на служіння Богу? Вести на уроки релігії, віддавати хлопчиків до іподияконства? Разом з тим самим віддатися повністю Богу - "все життя Христу Богові віддамо, присвятимо". Чи готові присвятити своє життя Богу? Чи станете просто вдавати, імітувати з себе християн? Чи ви будете тими самими мертвими, про яких говорив Христос? Чи ви будете щиро служити Богу і намагатися надолужити те, що від вас було вкрадено цією системою? А від вас були вкрадені знання життя і знання істини - як унаслідувати вічне життя. Якщо намагатиметеся надолужити це крок за кроком, то ви будете возростати.
То чи готові ви почати думати над цим, щоб теж своє життя присвятити зараз Отцю Небесному, який потребує своїх слуг тут в Україні, для своєї правдивої Церкви? Щоб біля вас були присутні Ангели, щоб ви відчували їх, хоча вони не зразу дадуться. Вони поступово даються людині, в міру її духовного возростання. Тобто чи готові ми, як батьки Марії, Іоаким і Анна, віддати найдорожче, що маємо, і віддатися самі на служіння Богу?
То сьогодні це свято нам дає приклад того, що ми так само маємо бути віддані Богу. Якщо даємо слово Йому - то повинні Йому служити. Бо Він нас любить, Він ніколи свого слова не зраджує. Як він сказав Аврааму: "розмножу потомство твоє, немов зорі на небі" (Буття ХХІІ: 17). Його діти в дійсності і помножені, хоч він родив одного сина, потім другого сина вже від Сарри. І другого, улюбленого сина Бог хотів від нього забрати, бо випробовував його. А помножив його насіння, як зорі на небесах. Так помножив, що ми й не знаємо, в кому дійсно кров Авраама тече, бо вона майже в кожному з нас.
А сьогодні, дорогі браття і сестри, поздоровляю вас зі святом Введення у храм Пресвятої Богородиці. Просімо Матінку Божу: "Моли Бога за нас. Охороняй нас святим твоїм омофором. Допомагай нам теж виховувати наших дітей, наших онуків так, як виховували тебе батьки, як виховував тебе Отець Небесний. Охороняй нас, веди нас, благословляй нас і допомагай нам".
Слава Ісусу Христу!
|
