|
Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа! Амінь.
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
По-перше, вітаю вас зі Святим причастям спасительних Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні ми слухали Святу Літургію і освячувалися Духом Святим для укріплення в нашому подвигу духовного возростання. Зрозуміло, що іспити для нас тоді повинні пропорційно збільшуватися. Бо коли ми отримуємо більше благодаті і не маємо іспитів, то ця благодать не закріплюється за нами, а коли ми маємо іспити - вона укріплюється. Тож не дивуйтесь цьому, тому що настане час, коли ми зможемо дуже сильні іспити витримувати з усмішкою.
А люди інші, які без благодаті, при найменших іспитах уже тремтять, переживають. Людина, яка вдома сидить і не ходить на роботу, дуже сильно переживає, її постійно щось гризе і все доймає, навіть те, що вона не пішла куска хліба купити. То можуть бути наші старші, то можемо бути ми самі . Та коли людина поринає у вир праці, вона встигає і хліба купити, і все зробити, і майже не переживає, зауважте це. Так само і ми повинні рости і готуватися до того скорого часу, тому що людство не в силі витримувати вже більше цих спокус і більше того зла, яке звалюється на земну кулю. І те зло може, як буря, як сильні води поглинути повністю всі душі, Землю - і Земля загине.
Господній промисел, щоби спасалося людство, щоб спасалася Земля. І тому Господь, як ми чули в сьогоднішньому Євангелії (Мт.,VІІІ:28-34; ІХ:1), іде до гадарян, до Гадаринського краю, для того щоб проповідувати. Так, якби до України. І Йому назустріч виходять гадаринські біснуваті, що вже практично жили в тому гріховному суспільстві, яке не освячувало, а оскверняло. І вони набрали на себе стільки злої сили, що мусили спати десь у гробовищах. Їх в'язали цепами, вони рвали ті цепи, як розповідається у другого євангеліста (Лк., VІІІ:29), і знов виривалися на волю. Люди їх боялися. Бо як попасти їм у руки, то вони могли б і порвати на куски. Це злочинці, це ті, хто беруть зброю в руки, ті, хто з ножами рекетом займаються. Це є вже надмірне зло. Злий дух вселяється в них настільки, що він уже дуже сильно керує душами цих людей. Ну скажімо, от виходите ви з Божественної Літургії - освятилися, покаялися, а на вулиці темна сила, як клубок змій, чекає, у кого б увійти. І вона знаходить тих людей, які не мають на собі захисту Божественного, і входить у людину, якщо та щось погане думає, якщо починає комусь погане бажати або злитися, або ще свариться. Вона входить у неї своїм енергетичним тілом - і людина почуває себе дискомфортно в перші дні після сварки, після того всього. Пізніше зла сила до цієї людини адаптовується: ну, я ще покажу, я ще той... Людина якось заспокоюється, але озлоблюється до всього світу: ну, раз до мене так, значить, і я буду так; значить, я відомщу. Зла сила вже розчиняється в розумі людини, і ця людина вже думає, що то її суть така: бути озлобленою, жорстокою, нахабною. Поступово вона робить уже інші гріхи, більш агресивні, прелюбодійні чи ще якісь. І так починається з будь-якого гріха. Не важливо, на який риф корабель найшов: якщо там уже з'явилась у дні дірочка, хоч і маленька, поступово набирається вода і корабель починає кренити вбік. І той корабель - то вже посудина, у яку ви боїтеся сісти, щоб пливти десь у Індію чи куди, бо бачите, що вона може потонути і в річці Дніпрі навіть, не то що в морі розбурханому. Отак і з людьми.
Тож ці біснуваті набрали на себе стільки багато, що бігали по полях, по лісах. І тут раптом вибігають вони назустріч Ісусу. На Ісусі не було написано, що Він Син Божий. А їм уже зразу дається пізнати, що Він Син Божий, бо вони відчули Його енергетику. І їм зразу стало від Нього погано, зразу їх стало обпалювати, жарко їм стало. Вони почали кричати: "Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?" Тобто вони мали право вийти на Землю, ці злі духи - падші ангели, можна сказати так. І вони знайшли для себе вмістилище - тіло людське. Їх це дуже влаштовувало. Бо якщо б вони не знайшли тіла, а гуляли десь по лісах, по морях, їх тоді падший ангел Сатана узяв би, відкрив люк і загнав усіх до пекла - де вони дуже страждають. А чому їм так погано там? Бо вони один одному створюють ці умови. Так як в тюрмі злочинці один одному створюють райські умови чи пекельні? Пекельні.
Коли злий дух входить у людину, їй зразу стає погано. Це особливо з дітьми стається. Дорослі створюють тяжкі енергії, особливо - конфліктні енергії є дуже тяжкими. А діти від цього погано сплять тоді, погано пробуджуються, нервові стають. Їх ведуть вичитувати до бабок, але бабки не виганяють злого Духа - вони адаптовують його до дитини. Потім дитина росте, і починає проявлятися в ній цей злий дух тим, що вона капризує, коли щось хоче, падає на спину, соває ногами, стукає дверима - тобто в ній благодаті вже нема. Зрозуміли? Тому обов'язково треба до церкви вести, сюди вести, щоб ми молилися і ця благодать освячувала, освячувала цих діток. Причастя святе, якщо хоч раз на місяць - це мінімум - укріплює в благодаті. Але якщо кілька разів на місяць або кожну неділю, то дитина дуже добре розвивається, вона спокійна і витримує сильні удари.
І от коли увійшли ці злі духи у свиней, свиням погано стало теж. Що вони зробили? Вони стали тікати. Куди? Вони бігли до моря. Але ж свині дуже розумні. Вони розумніші від собак у 6 разів, як доводять учені. Тому що їм достатньо показати кілька разів, а собаці треба в 6-7 разів більше, щоб вона робила ту вправу. І от вони біжать і бачать, що там гора, що там кручі; вони бачать, що там море; вони розуміють, що їм зараз буде кінець. Спробуйте свиню зігнати з гори, щоб вона стрибнула, розбилася - ніколи вона цього не зробить. Свині дуже розумні. А тут вони себе так погано почувають, що їм краще стрибнути з тієї кручі. І вони біжать, падають із кручі, тонуть у морі. І все.
Ми повинні працювати над тим, щоб нам розуміти всі ці речі. І щоб не приймати в себе духів зла, як би нас не провокували сили зла, які нас дуже не люблять і які теж біжать, коли ми будуємо храм, і кричать: "Не будуйте тут! Чого ви будуєте? Не робіть цього! То цей Мойсей..." Ну чого вони ненавидять? Невже ми їм зло робимо тільки що ходимо по цій вулиці? Невже ми їм зло робимо, коли живемо за кілька ділянок від того кадебіста старого? Хто ними керує? Зло. І тому вони себе проявляють, і тому вони себе ось так показують. Ми ж повинні з вами розуміти причину зла і те, як воно людьми керує.
Дорогі браття і сестри! Нам усім треба дбати, щоб Україна не стала Гадаринським краєм, який відмовиться від Самого Ісуса і скаже Йому: "Тікай!" - і Він перепливе до другого краю, до другої країни і буде там проповідувати. А щоб ми сприймали Його, молилися, просвіщали серця інших, щоб ми не боялися за своїх свиней, як ті гадаринці, по-міщанськи думаючи, як не буде свиней, то не зможуть жити, не розуміючи того, що Господь пошле значно більше. Ціль не в тому, щоб ти був бідним. Ти можеш бути матеріально багатим, якщо любиш Бога - і тобі не заважатиме те твоє багатство бути вільним і сісти слухати Ісуса. Гадаринці ж змушені були годувати свиней, а не слухати Ісуса. Мусили, розумієте, бути біля них, слухати їхнє хрюкання і рахувати, скільки за цього кабанчика будуть мати, а скільки за цього і що будуть далі робити. І що ж? Будуть нюхати їхній гній, і жити, і мислити тільки тим способом думання - свинським, гнійним.
Усе воно добре, якщо ти йдеш до Бога. Якщо ти любиш Бога, тоді май свинок, май той гній, щоб удобрювати ним квіти чи ще щось, щоб урожай був. Якщо воно з Богом, то воно гармонійно. Якщо воно тільки однобічно - воно погано для України. Україна ніколи не стане щасливою, якщо закупимо найкращі автомобілі у світі. Вона ніколи не стане щасливою, якщо кожен збудує величезну фортецю на своєму подвір'ї. Але при тому не будемо мати любові один до одного, а будемо боятися і ненавидіти один одного. Україна так ніколи не стане Царством Божим. Вона тільки тоді стане Царством Божим, якщо ми покличемо Ісуса і будемо слухати Його, будемо старатися жити за Його вченням, за Його заповідями. Тоді наша країна стане благословенним Царством Бога. А для цього є ми з вами. Тому молімося, бо де "двоє во ім'я Моє" - Бог приймає наші молитви.
Молімось, хай Бог благословляє, охороняє нас і веде далі.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (Рим., X:1-10):
1 Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.
2 Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.
3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну
праведність, не покорились праведності Божій.
4 Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує.
5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його
виконує, буде ним жити.
6 А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто
вийде на небо? цебто звести додолу Христа,
7 або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа.
8 Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто
слово віри, що його проповідуємо.
9 Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати
в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10 бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
Євангеліє (Мт., VIІІ:28-IX:1):
8
28 І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два
біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
29 І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас?
Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?
30 А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
31 І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт
свиней.
32 А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось
кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.
33 Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли,
і про біснуватих.
34 І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали
благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..
9
1 І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
|
