|
Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа. Амінь!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні ми слухали Святий Апостол від Павла (1Кор., І:10-18), де Господь навчав, що громада не повинна ділитися, спасительна громада не повинна ділитися. Навіть в перші часи, навіть апостольські, громада стала ділитися між собою, стали вибирати вже навіть не Ісуса, а Його апостолів і говорити: я Павлів, я Петрів, я іншого, я іншого, а я Христів. А цього не повинно бути. Бо якщо в дусі одному, в Дусі Святому, то ми любимо Господа і по ієрархії всі підкоряємося: молодші старшим, старші старшим і так далі, а в цілому підкоряємося всі Господу нашому, Спасителю. І ще говорив Апостол Павло добру річ, якщо ви звернули увагу, «слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа», що вчення Ісуса Христа для демонічних людей є не серйозне, щось сміхотворне. Тобто Він навчав, що для мертвих його вчення є не зрозуміле і є абсурдне, «наука Моя не вміщається в вас» (Ів., VIII:37). Для мертвих, тобто тих, хто не спасається, демоничних, то вони мертві. Для Божих Його вчення є сила.
І коли віримо дійсно в Бога, ми відчуваємо Його Ангелів, ми відчуваємо Його силу благодатну, ми відчуваємо Його любов таку велику, що ми просто варимося, переплавляємося в цій любові. Переплавляємося, очищаємося від всякого зла, образ, страху, від всього, що дуже заважає кожній людині і кожній душі бути щасливою на Землі. І ми хочемо, щоб інші люди зрозуміли, як бути з Богом, щоб і вони теж були щасливі на такій багатій землі, яку вони мають, - найбагатшу в Європі, а живуть найгірше.
І сьогодні теж було показано в Євангелії від Матвія в 14 главі (Мт., ХІV: 14-22), як Ісус п'ятьма хлібами нагодував 5000 народу, не рахуючи жінок. Зрозуміло, що рахували тоді тільки чоловіків, дітей і жінок не рахували. А якщо додати ще жінок і дітей, то, може, там буде десь 9 чи 12 тисяч людей, яких Бог нагодував якимись маленькими п'ятьма хлібами і двома рибками. Тобто для невіруючих, для мертвих, це є абсурдна річ, а для Божих це є дуже реальна річ, тому що в цьому Його сила проявляється.
Можна розбирати, можна пробувати входити в містичну суть цих речей і зрозуміти, як це Бог міг нагодувати. Бог може все для того тільки, щоби людей повертати до спасіння, на дорогу просвітлення. І, зрозуміло, що тут Господь, бачачи цих людей, хотів їх нагодувати хлібами, бо вони йшли за Ним, за Його духовним словом. «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.» (Мт., VІ:33), тобто все земне, казав, додасться, дбайте про Царство Боже. Вони всі стали дбати, ці 5 тисяч людей, за Царство Боже, вони всі захотіли чути вже не політиків, а Пророка, а Вчителя Божого, який прийшов з Небес. Вони всі в цей момент відкрили свої серця, всі пішли за Ісусом, щоб слухати Його слова, і більше вони нічого не хотіли.
Але апостоли більш матеріалістичні люди. І вони побачили, що нібито вже пора й поїсти, бо вже й шлунок їхній засмоктав. І стали вони говорити за цих людей, щоб відпустив їх Ісус в село ближнє, нехай ідуть щось там собі куплять, поїдять, і переночують, хто де зможе: хто в хліві, хто десь у якомусь готелі поселиться. А Господь їм говорить: «Непотрібно відходити, нагодуйте їх ви», щоб вони самі їм дали їсти. Апостоли перелякалися: «Не маємо чим тут, тільки пятеро хліба і дві рибі». І тоді Господь робить свою молитву, будучи безмежно багатим на Небесах. І ці хліби, і ця риба починають множитися, й апостоли розносять і дають всім, хто потребує їсти. І всі люди наїлися і ще після них залишилося майже 12 кошиків недоїденого хліба і, можливо, якась частина риби. Тобто, дбай про Царство Небесне – в се останнє вам буде додаватися.
Ісус не є фокусник, щоби показувати нам чудеса ради чудес. Як то казали Йому іудеї: ну, покажи чудо, ну, покажи чудо, ну, покажи чудо. Хоч вони чули як люди їм говорили, що Ісус показує чудеса. Люди говорили це щиро, переконливо, з захопленням, зі світлим серцем, а вони їм не вірили. А може, десь і вірили, але так засліплені були злобою, що не хотіли в то вірити, не хотіли то сприймати. І казали до Нього, щоб показав чудо. Коли ж Ісус каже: "Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони." (Мт., ХІІ:39) Як лукавий рід може бачити чудеса? Це для нас чудо, для тих, хто любить Бога. Бог буде з нами, бо це Його природний спосіб спілкування. Неможливе стає можливим: тут вже Він ходить по воді, тут уже Він врозумляє своїх апостолів, тут вони ще більше в Нього вірують. І скільки Він чудес показав, навіть Лазаря вернув до життя. А все одно людська природа спрацьовує і вони відказуються від Ісуса, коли Його було розіп'ято, коли Його просто було оббріхано перед усіма. Люди забувають те, що Він робив, що ні одна душа, яка була на Землі, не робила того. Забувають все, що Він зробив доброго за їхнього життя, і тікають геть, і тремтять за свої шкури, закрившись в хліві якомусь. Тремтять і кажуть: нащо ми пішли за Ним, а нащо ми пішли за Ним, а нащо ми пішли за Ним? Тобто, страх дійсно знищує віру в людях і нищить їх самих.
Тому ми повинні бути дуже обережні зі всяким страхом, який в нас знаходиться. Якщо ви Божі, ви страху не можете мати. Якщо у вас є страх, значить ви демоничні. І не пробуйте лякати мене, що хтось там проти нас. Нехай, навколо нас є стільки Ангелів, стільки Сили Божої, що все впорядковується так, що навіть уявити неможливо. Якщо ви Божі, у вас страху цього немає. Є застережливість, але не страх, який вбиває в тобі віру, який відвертає тебе від спасіння.
Бачачи живого Бога, апостоли відійшли від Нього. То що говорити за інших людей, за 70 апостолів, які ще раніше відійшли, бо хотіли знову їсти хліб, щоб Він знову їх нагодував рибою. А Він говорив, що «хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя» (Ів., VІ:54). Вони не зрозуміли цих Його слів, обізвали Його канібалом: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?» (Ів., VІ:60). Тобто багато Христос натерпівся через те невігластво духовне, яке панувало тоді в світі. Воно панує і сьогодні, ще в більшій мірі і більш сконцентровано, сьогодні весь світ наближається до погибелі своєї.
Дякуємо Тобі, Господи, за Твою Любов, за Твоє добро, за Твоє благословення, дякуємо що Ти нас - народ свій насищаєш хлібами. Насити, Господи, і нас, і Україну нашу. От ми бачимо: затопило пів-України. А все-таки Україна лишається з хлібом, і центральні області, і Київська область, в якій ми молимося особливо, буде з хлібом, щоб нагодувати інші області. Аби тільки спекуляцією не займалися в уряді, аби тільки ті злодюги не могли надалі обкрадати людей, то народ буде з хлібом і буде ситий.
Допоможи нам, Боже, щоб цей народ був і з хлібом духовним. Щоби духовний хліб доходив до їхніх сердець, до їхнього розуміння, щоб вони розуміли, де Бог. Не там, де політика, а там, де Ти, Господи, в гонимості, переслідуваннях, в оббріхуваннях. "Радійте та веселіться, - каже, - нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами." (Мт, V:12). Це однозначно, що нагорода буде.
Разом з тим просимо, щоб Бог нам допоміг послужити Йому так, як апостоли. І ще ліпше за апостолів, бо ми повинні навчитися на їхніх помилках. Ми не повинні в тяжкі моменти зраджувати свого провідника духовного, ми не повинні зраджувати Господа в цьому, Ісуса Христа. Ми повинні слідувати щиро за всім, що чуємо в Святому Євангелії, як нас надихають наші Святі Отці.
Нехай Господь благословляє нас по наших молитвах. Нехай Господь нас благословляє Своїми п'ятьма хлібами так, щоб ми наситилися і насищали інших, і двома рибинами так, щоб ми теж наситилися і насищали інших.
Боже, Духом Святим зійди на нас, благослови, Боже. За це спілкування і це буття з Тобою - слава Тобі, Боже, слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа. Амінь!
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (1Кор.,І:10-18):
1
10 Тож благаю вас, браття, Ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі
говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви
поєднані в однім розумінні та в думці одній!
11 Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами
суперечки.
12 А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а
я Кифин, а я Христів.
13 Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп'ятий за вас? Чи в Павлове
ім'я ви христились?
14 Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та
Гая,
15 щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє.
16 Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого
іншого я.
17 Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то
не в
мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.
18 Бо ж слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що
спасаємось, Сила Божа!
Євангеліє (Мт.,XIV:14-22):
14
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над
ними,
і їхніх слабих уздоровив.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце
пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і
куплять поживи собі.
16 А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!
17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві
рибі.
18 А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.
19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві
рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а
учні народові.
20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро
повних кошів...
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік
раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
|
