|
В ім'я Отця, Сина, Святого Духа! Амінь!
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри.
Сьогодні ми слухали Святу Євангелію від Марка (Мк.VIII:34-38; ІХ:1), де Ісус сказав: "Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!". Це означає, що той, хто хоче йти за Богом, хай відречеться від своїх похотей, від своїх умовних задоволень чи умовного щастя, чи своїх мрій. Тому що, можливо, це не ті мрії, які приведуть тебе до спасіння. А можливо, вони тільки зроблять тебе нещасним, бо не всі мрії угодні Господеві. І буває: людина просто стратить свій час на Землі, коли їй Бог дав цей час для духовного зростання, щоби стати сильнішим Ангелом, а вона втрачає цей шанс і йде в нікуди, в морок. Тому Господь тут і каже: "...хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе...", - щоб легко було йти за Богом.
Бо якщо людина від себе не відрікається, а думає: "У мене ж там землі багатство, чи в мене там розкоші, чи в мене різні смачні страви подають на стіл, а я буду йти за Ісусом і слухати слова Істини? Чи мені то потрібно?" І в людині, зрозуміло, відбувається боротьба. Без боротьби людина і не спасеться. Ні в кого не буває так, щоб не було боротьби. Але справа в тім, чи людина дозволить чорному ангелу спокусити себе і пустити донизу, чи все-таки звернеться до Бога за допомогою: "Боже, дай мені сили йти за Тобою, очисти мене від цих зайвих думок, зайвих бажань, від зайвих мрій моїх. Очисти, допоможи йти тільки за Тобою". У цю мить людина дійсно протягує руку до Бога.
Господь вже давно протягнув руку до нас, до кожного з нас. Він хоче взяти тебе за руку і вивести з цього мороку, в якому ти знаходишся. Але вже від людини, від її вільного вибору залежить, чи протягне вона руку до Господа. "Ні, - каже людина, - я хочу жити краще, ніж мені Бог пропонує, хочу розбудовуватися, в мене такі великі плани щодо збагачення", - не розуміючи того, що все добро дається в цьому світі від Бога. Добро ніяке не дається від диявола. А диявол може лише приписувати собі, що то від нього
добро дано. Але ж Бог тобі дає сили розбудовуватися, Бог попускає, щоб у тебе це добро було. Не для того, щоб ти прив'язувалася до цього добра, а для того, щоб ти все-таки знайшов (знайшла) в собі сили йти від цього добра за Богом. Бо воно сьогодні є, а завтра в тебе ні здоров'я, нічого не буде. Тоді ні добро те, нічого вже не потрібно, бо ти лежиш на лікарняному ліжку, ледве вдихаєш повітря і думаєш, чи ще раз вдихнеш, чи видихнеш. І вже тебе не цікавить, чи в тебе є "Мерседес", чи щось інше. Бо вже твоя душа буде готова вийти з тіла.
І тому Господь каже: "Коли хоче хто йти вслід за Мною ... хай візьме свого хреста та й за Мною йде!". Тобто візьме тяжку ношу служіння і йде за Богом - "візьме свого хреста та й за Мною йде ". Тобто йде за правдою, за Істиною - "за Мною йде". І, зрозуміло, хтось дійсно щиро звертається і йде за Богом: "Бог покликав, і я йду, і все, Боже, очисти мене. Сьогодні мій період духовного зростання. Я хочу рости, я буду рости, я буду старатися рости духовно". І та людина значно легше йде, вона так йде легко за Богом, що навіть не відчуває, що на ній хрест є, вона навіть не відчуває свого хреста. І вона думає: "Чого мені так добре? Чого мені так радісно? Я ні про що не піклуюся, я не думаю, що мені їсти, у що одягнутися, а мені просто все дається". Дається все необхідне,
бо ти повністю покладаєшся на волю Божу і готовий (готова) нести хрест, який довіряє тобі Господь.
І так справді стається, коли людина йде вже за Богом, бо вона дійсно себе дуже розвантажує. Її життя стає світлим і радісним, бо не зайняте суєтою зайвою, нервами, переживаннями, що її обманули, що її спадщина пропала чи ще щось, чи ще щось. Тобто вона йде до Бога. І ця людина щаслива. Крім того, чого вона щаслива? Бо вона відчуває біля себе присутність Божих Ангелів.
Господь призиває також, якщо взяв хрест, то йди і не стогни: "Ой мені тяжко, мені тяжко постити, мені тяжко нести". Господь не може на це дивитися, бо це неприємно для Бога. Взяла хрест, і маршируй з ним, і весело неси: "Слава Тобі, Боже, слава Тобі, Боже!" Йдете зранку на службу з молитвою: "Слава Тобі, Боже, - на кожен крок, - слава Тобі Боже, слава Тобі Боже, слава Тобі Боже!" Чи додому, чи звідки йдете, - славте Бога. Навіщо вам скиглити, навіщо стогнати, якщо ви будуєтеся, як воїни Господні? Не годиться вам стогнати від того, від чого стогнуть інші, які не знають, що таке Хрест Господній, які не вміють славити Бога. Нехай вони стогнуть, бо вони не знають таємниці, як біля себе тримати Ангела радості, славлячи Бога. Вони не розуміють, як можна полегшити свою ношу в цьому житті. А треба покласти все на Бога і перестати
журитися.
Тебе якась жура бере, ти звертаєшся до Бога: "Боже, в руки Твої віддаю цю справу. Допоможи мені, Боже, бо я не знаю, як бути в цій ситуації, бо тут потрібна мудрість, тут потрібна терпимість, якої мені не вистачає. Допоможи мені, Боже, бо я, як людина, хочу його обізвати або ще щось погане сказати. Але я знаю, що результату ніякого не буде позитивного, а тільки диявол проснеться в цій людині. Я не хочу зробити помилки, щоб не розбудити в цій людині диявола, який в ній живе, не розпалити ще більшу ненависть. Тому, Боже, Ти допоможи. Тому в руки Твої, Господи, віддаю свою долю, на суд Твій віддаю цю справу," - і т.д.
"Візьміть хрест і йдіть за Мною, хто хоче йти за Мною".
Апостол Петро питає: "От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом" (Мк., Х:28). "А що нам буде, - він ще не розуміє до кінця, що Ісус сказав, - за те, що ми лишили жінок своїх, лишили ґрунти свої, гектари земель, лишили дітей, свій бізнес, що нам буде?" Вони, апостоли, досить прозаїчно Його запитували про багато речей, але записана лише якась частина цих запитань. І навіть з цього ми розуміємо, що Ісусу було не просто з ними, тому що вони не мали кінечної віри, як і ви не маєте. Ісус казав: "Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене ... і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу ..., а в віці наступному вічне життя." (Мк., Х:29-30). Тобто якщо ви думаєте, що ви лишили якесь добро тут, на Землі, заради Бога, то ви в сто разів більше отримаєте в Царстві Божому. І з часом ви зрозумієте, що ви лишили не добро на Землі, а ви лишили зайву мороку, що ви лишили зайві клопоти, які вам просто були не потрібні, що все це просто було суєтою суєт.
Є дійсно на Землі суєта суєт, а є на Землі і справи спасіння. Коли людина працює для себе тільки - це суєта суєт. А коли вона працює для Бога - це справи спасіння. Є люди в Україні, які садять город. Маючи 20-25 соток, вони садять всі ці 25 соток, коли їм вистачило б засадити всього 5 соток, щоб зібрати врожай, перезимувати дуже легко і знову засадити тих самих 5 соток. Ні, вони садять величезні плантації картоплі, зберігають ту картоплю в погребах, навесні знову садять ту картоплю і знов її зберігають. І вони не зїдають ту кортоплю, вони толком і продати її не можуть. Уявіть собі, скільки суєти з тією картоплею. І на всіх ділянках нашого життя дуже багато суєти.
Думаючи, що нам багато що потрібно, ми подібні до тої Марфи, до якої Господь каже: "Марфо, Марфо, турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї?" (Лк., Х:41-42). Марія слухала слово Боже для того, щоб потім його проповідувати іншим. Вона слухала Слово Істини для того, щоб жити самій за цим Словом. Вона вибрала кращу долю, яка не відніметься від неї. Тобто вона вибрала вічне життя. "А ти турбуєшся багато про що, - каже Господь, - а мало що потрібно людині".
"Хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста , - каже Господь, - та й за Мною йде! Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, (просто втратить, про що я вам казав "суєта суєт"). а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже". І каже Господь: "Або що назамін дасть людина за душу свою?", що ж ти даси на страшному суді, на суді своєму особистому перед Богом? Що ти даси, якщо нічого не маєш? Так? Що ти тоді даси, коли всі блага світу не варті однієї спасенної душі?
Тому ми спасаємося не тільки слуханням благодатних проповідей, не тільки тим, що ми прийшли, вдихаємо в себе Божу благодать, яку ми практично не заслужили. Вона дається нам тільки по благості Божій, і ми повинні дякувати Богу. Як апостол Павло каже: "Якщо ми даємо вам вічне, що унаслідуєте вічне, хіба вам жаль те матеріальне, те тимчасове, яке вам не допоможе переходити до вічного". Тому спитай себе, перевір, чи ти дійсно спасаєшся, чи ні: чи ти можеш матеріальне від себе забрати і віддати на справу спасіння, на справу Бога, чи ні?
Тому, "візьми свого хреста та й за Мною йди", щоби на Вічному суді і на особистому суді отримати життя вічне. І як дитина Божа бути прийнятим в обійми нашого Отця Небесного. Бо багатьом з вас вже приготовані помешкання на Небесах, тому стараймося їх не втратити. Працюймо тут, працюймо щосили, бо, будуючи тут для Бога, ми будуємо там, на Небесах, бо подаємо туди будматеріали - наші добрі діла і нашу відданість Богу.
Якщо ми працюємо лише для себе, воно все тут залишиться, і міль, й іржа поточить його, і душі твоїй не буде що сказати перед Богом. І яке це має значення, кому дістануться ті матеріальні статки, коли діти твої сваряться і ненавидять одне одного через них? Тому робімо добро, яке приведе нас до вічності. І ми як спасительна родина, як браття і сестри повинні це робити щиро й активно.
Нехай Бог благословляє і укріпляє вас.
Спаси вас, Господи!
|
|
Апостол (Євр., IV:14-V:6):
4
14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов,
Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!
15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би
співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас,
окрім гріха.
16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб
прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.
5
1 Кожен бо первосвященик, що з-між людей вибирається,
настановляється для людей на служіння Богові, щоб приносити дари та жертви
за гріхи,
2 і щоб міг співчувати недосвідченим та заблудженим, бо й сам
він перейнятий слабістю.
3 І тому він повинен як за людей, так само й за себе самого
приносити жертви за гріхи.
4 А чести цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом,
як і Аарон.
5 Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб
Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні
Тебе породив.
6 Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином
Мелхиседековим.
Євангеліє (Мк., VIII:34-ІХ:1):
8
34 І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до
них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай
візьме свого хреста та й за Мною йде!
35 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто
згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.
36 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою
занапастить?
37 Або що назамін дасть людина за душу свою?
38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім
перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у
славі Свого Отця з Анголами святими.
9
1 І сказав Він до них: Поправді кажу вам, що деякі з тут-о
приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що
прийшло воно в силі.
|
