|
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Ми слухали сьогодні у Святій Євангелії (Лк., Х: 25-37), особливо в Апостолі (Еф.,ІV:1-6), що ми повинні бути достойні того, щоби називатися християнами. Так апостол Павло каже, що він є в'язень Ісуса Христа: "я, в’язень у Господі". Він також каже, що ми повинні жити всі в однодумстві, берегти єдність, жити у повазі один до одного, у повазі до Господа. І тоді Бог буде завжди з нами.
Сьогодні ми слухали Святу Євангелію від Луки, де один книжник, той, що знав дуже добре Святе Писання, підійшов до Ісуса і хотів викрити Його запитаннями. Він думав, що Ісус мало знає, що навчає чогось свого, єретичного. І він питає: "що робити мені, щоб вічне життя осягнути?" А Господь йому й каже: "Що в Законі написано", тобто виконуй основну заповідь. Яку? Він, звісно, знає цю заповідь, і ми з вами її знаємо: "Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе". Ісус йому каже: "правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити", тобто будеш мати вічне життя. Зрозуміли?
Оце найголовніша заповідь на землі. Якщо будемо любити Бога всім єством своїм і любити ближнього свого, як самого себе, або й більше, то тоді ми спасаємось. І нам не треба багато заповідей. "Не вбий!" Як ми вб'ємо, якщо ми любимо? "Не вкради, не чужелож, не кажи неправди!" Як ми це зробимо, якщо ми вже любимо Бога всім єством своїм? Ми не можемо зробити боляче Господу нашому і, тим більше, ближньому, якого ми бачимо.
Але, як ми читаємо далі в Святій Євангелії, він хотів виправдати себе, цей книжник, і каже: "а хто то мій ближній?" І ми теж можемо запитати: а хто ближній мій? Розумієте? Бо Христос сказав: "вороги чоловікові домашні його"(Мт., Х: 36), тобто, рідні ваші - вороги ваші. Це означає: якщо ти спасаєшся, а рідний - ні, то через нього диявол буде тебе атакувати. Він по твоїх духовно хворих місцях буде проходити так, ніби він має право це робити. Розумієте?
А хто ж тоді ближні наші? І ось давайте просто будемо говорити так: ближні наші - це Божі люди. Так? Ближні - Божі.
А які ж Божі? Й Ісус для нас наводить приклад. Дивись, Божих видно по їхніх вчинках, по тому, як вони поступають. Вони не словами, а ділами показують, що вони Божі. Бо діла їхні - добрі.
От, дивись, напали розбійники на одного іудея, який повертався додому. "…обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його". Хто напав на цього іудея? Може, рідні напали, може, брат навіть напав, який знав, що він їде продати чи якогось барана, чи ще щось і назад мав нести 200 чи 300 доларів. Так? Він знав, що це має бути, і зі своїми приятелями, з якими випиває чи як там, пішов підстерегти його. Вони зробили засаду, напали на нього і вкрали ті гроші.
А хто ж іще міг напасти? Рідні роблять зло. Каїн вбиває Авеля. Перші діти на землі - і вже воюють, бо один Божий, а другий демонічний.
Але хто ж Божий, хто ближній?
Іде священик, бачить - лежить поранений. Подивився - ніхто його не бачить, пішов геть. Кому той священик служив? Хто він є, Божий чи демонічний? Демонічний, диявольський, а рясу на собі носить і людей ніби вчить мудрості. Розумієте? А діла його показали, що він байдужий до чужої біди - нехай чоловік помирає. Ви б могли таке зробити, ви могли б піти геть, коли чоловік стікає кров'ю?
Йде другий - левит, коліно левитове, вони всі служать біля храму. Вони не працюють, а тільки служать біля храму. Всі інші коліна ізраїлеві несуть їм десяту частину, щоб левити з того годувалися. Левит - той, що зобов'язаний служити Богу. І ось він бачить покаліченого. Теж подивився, що його ніхто не бачить, і втік. Пішов собі левит. Так? Який він, знов-таки, Божий чи демонічний? Зрозуміло який. Як Ісус каже, що батько ваш є диявол, бо ви виконуєте діла диявола. Так? Добро ви не вмієте робити.
Йде ще один чоловік, звичайний самарянин. А самаряни - це іудеї, які були в полоні колись і вернулися назад до землі ізраїльської. А іудеї їх не прийняли і кажуть, що у вас помішана кров і що ви, самаряни, не достойні бути іудеями, бо у вас нечиста кров. І ставилися до них, як до напівтварин, як до напівлюдей. Розумієте?
І ось самарянин іде і бачить, що лежить іудей, який над ним завжди возвеличувався. У нього пейси, можливо, були, у нього волосся особливе було, словом, самарянин бачив, що то іудей. Але він не відступив від нього, а "побачивши, змилосердився". Він став його перев'язувати, він облив його рани вином спочатку, потім дезинфекцію зробив маслом, щоб туди бактерії не потрапили. Да? Поклав його на свого ослика і привіз до першого ж готелю. У нього були свої справи: може, в нього були якісь плани по господарству, може, родинні якісь питання потрібно було вирішувати, може ще щось потрібно було зробити? Але він все відклав і відвіз іудея у готель і там наказав: "Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся".
Яке йому було діло до цього іудея, який, напевно, до нього зверхньо ставився? Його побили, нехай би собі помирав. Так? "Так вам і треба, по ділах ваших, самі себе вбиваєте", - ні, він так не зробив. Він он як зробив - допоміг нужденному, забезпечив йому догляд і ще сказав, що доплатить при потребі. Що, йому немає що робити, як доплачувати за кожного побитого? Хто він? Який він - Божий чи демонічний? Божий, тобто ближній твій. Зрозуміло?
І Господь цьому каже книжнику, якщо хочеш бути Божим, тобто ближнім ближньому, - "Іди, і роби так і ти!" Тобто роби діла Божі, і тоді унаслідуєш вічне життя. Зрозуміло? "Люби свого ближнього, як самого себе," - так говорить Свята Євангелія. Тому ми повинні це розуміти і свято виконувати. І не дивуватися, що в житті ми часто зустрічаємо рідні душі, які не є наші родичі, а по духу нам є ближні. Вони є справжніми браттями і сестрами. Як каже Христос, "хто Божу волю чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати" (Мк., ІІІ:35), тобто рідні ваші не батьки, не сестри, а ті, хто слухають слово Боже, тобто слова правди, і радо виконують його. Це є дійсно ваші брати, це є дійсно ваші сестри.
І родина Христова на землі є велика. Якщо ми є в Його родині, як діти Його, то кажемо: "Отче наш, що на Небесах", - а не той, що в пеклі. То робіть добрі справи. Бо Христос каже: "ваш батько диявол" (Ів., VІІІ: 44) - тим, хто не робить добрих справ. Ми ж стараємося робити добрі діла, щоб підтверджувати те, що Батько наш на Небесах, що Він сотворив Вселенну. І родина наша дуже велика. Вона є і тут в Україні, вона є і в Європі, вона є і в Центральній Америці, вона є в Африці, в Північній, Південній Америці, вона є в Австралії, вона є по всій земній кулі. Всюди є наша родина. Зрозуміло?
І коли ми будемо з ними зустрічатися, відразу відчуватимемо, що то є ближні наші. Коли ж ми будемо з демонічними зустрічатися, відчуватимемо від них якийсь холод, страх, якусь неприязнь. Нам буде неприємно, трохи дискомфортно з ними. З Божими нам завжди добре, бо з ними - Бог. Майте на увазі, що їх дуже мало на землі, але вони є. І тому нам треба працювати, берегти єдність. Як ми кажемо на літургії: "Слава в вишніх Богу, - тобто слава на висоті Богу,- а на Землі мир між людьми доброї волі." Це означає, що повинен бути мир між людьми Божими, які люблять Бога. Не має значення, якої віри: чи католицької, чи протестантської, чи ще якоїсь іншої. Не має значення, якої партії, якої національності, якого походження і так далі. Якщо він добра душа, тебе то зовсім не обходить, чи він має чорний колір шкіри, чи білий. Розумієте?
Тому в Божих немає расизму, нічого подібного немає. У демонічних воно все є: ненависть, прикрита справедливістю, і т.д. Мусимо бути обережні в тому, щоб не брати участі в будь-якому злі. І мусимо бути Божими, і ділами підтверджувати, що ми дійсно Божі, як той самарянин. Тобто будьте добрими самарянами. Не будьте тими, що зазнаються і кажуть, що вони Божі, а насправді до Бога не мають ніякого відношення. А дійсно по ділах ваших судитимуть вас, як каже сам Христос. А хто судитиме? Люди судитимуть і будуть прославляти Отця вашого, що на Небесах. Бо, коли ти робиш людині добро, вона каже: "Спаси тебе Бог", "Спасибі тобі", "Спаси, Господи". Да? А ще Сам Отець Небесний і Ангели бачать і по ділах наших судитимуть нас. Зрозуміло?
Коли Ісус ішов до Єрусалима, вже близький був час Його страждань. Й апостоли бачили, який Він мав вплив на людей. Вони бачили, що Він дуже легко збирає людей, проповідує їм, і вони Його слухають з великим захопленням, з радістю. Бо відчувають у Ньому благодать і слова істини, слова щирі, які їм полегшують життя. Бо багато добрих душ мають проблеми зі своїми рідними. Проблеми з рідними мають і думають: " Може, я винен?" А той демонічний родич тебе використовує і ще більше над тобою знущається. Так? І ще тобі докоряє, ніби ти винен.
Але коли ви починаєте розуміти слова Ісуса Христа, що рідні ваші – вороги ваші, а ближні ваші - це ваша Христова родина, це ваші браття, сестри, - то вам стає спокійно на душі, і ви розумієте, що є що. Вам стає легше, ви починаєте рівно рухатися і перестаєте робити помилки, які ви робили постійно, відкриваючи своє серце до злих. А вам туди наплюють, нанесуть удари, завдадуть великого болю. Рідні можуть завдати більшого болю, як чужі. Правда? Чужі раз у рік щось проти тебе скажуть, а рідні кожен день можуть то робити. Але ви моліться так: "Боже, дай мені прощення і любові, раз я їх маю, раз мені послано їх." Прощення і любові! З прощенням і любов'ю ставтеся до них, з терпінням. Але не можна довіряти там, де довіряти не треба. Не можна підставляти свою спину тим, хто знов устромить туди ножа. А треба розуміти, що родина наша - це всі, хто люблять Господа Бога свого. Розумієте?
І власне зараз ми маємо приклад дуже яскравий, як будується влада і місця роздаються родичам, кумам і тому подібне. Це є велика помилка, бо вони не є ближні твої. Ти з ким хочеш будувати? Ти любиш Україну, ти любиш Бога? То будуй Україну з тими, хто теж її любить, любить Бога так же, як ти. А не віддавай братам, сватам і т.д.. А потім все йде донизу, тебе критикують, і знов робиш ті самі помилки. Розумієте, про що я кажу? Тобто, що б ви не робили у своєму житті, будь-який бізнес, не робіть його з родичами, а робіть з Божими. Бо краще з розумним втратити, як в народі кажуть, ніж з дурнем знайти. А родич якраз може бути тим дурнем.
Будьте мудрі, пізнавайте слово Боже в істині і розумійте, що, крім любові до ближнього, Бог призиває до мудрих вчинків. Бо болю нам вистачає, а послужити добрим людям нам треба. Пильнуйте, щоб сили нам не втратити раніше часу, щоб ми не давали хліб свиням, які в злобі своїй поверталися б проти нас і втоптували його в землю. А цей хліб давайте дійсно Божим, дійсно голодним, спраглим душам, які потребували від нас десь підтримки, десь слова, десь того, щоб ми голосували не через вигоду, а за правдою. Розумієте? Піднімали руку не за вигоду, а за правду і підтримали правду в тій людині, яка бореться за правду. Бо правда є Бог.
А Бог живе в ближніх наших. І ми повинні один одного підтримувати і єднатися. Люди доброї волі, єднайтеся! Тоді буде мир на землі між людьми благої волі. Правда? Чудово, так? Бачите, все, що Христос вчить, як Він поступає, свідчить, що через Нього говорила істина, правда Господня. І якщо то слухати, ми будемо жити в такій гармонії, такому благополуччі, такому щасті! Але треба почати Його слухати, треба почати Його розуміти. І не надійтеся, що хтось зміниться, а починайте мінятися самі. Міняйся сам - і біля тебе зміниться тисяча, дивлячись на твоє життя, на твої вчинки. І треба єднатися добрим, тоді нам легше, бо ми бачимо, що нас не один, не два, не десять, а багато. Правда?
Нехай вас Бог благословляє, охороняє, укріпляє і спасає.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (Еф., ІV:1-6):
4
1 Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися
гідно покликання,
що до нього покликано вас,
2зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові
терплячи один
одного,
3 пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.
4 Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії
вашого покликання.
5 Один Господь, одна віра, одне хрищення,
6 один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в
усіх.
Євангеліє (Лк., X:25-37):
10
25 І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи:
Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
26 Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
27 А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім
серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього,
як самого себе.
28 Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і
будеш жити.
29 А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А
хто то мій ближній?
30 А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму
до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли,
покинувши ледве живого його.
31 Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив
його, і проминув.
32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж
проминув.
33 Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього,
і, побачивши, змилосердився.
34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й
вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався
про нього.
35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й
дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу
тобі, як вернуся.
36 Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто
попався розбійникам?
37 А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же
сказав йому: Іди, і роби так і ти!
|
