|
Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа. Амінь!
Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!
Сьогодні Бог нас знову благословив помолитися до Нього, освятитися Його Ангелами, Його силами, які є на Землі. Освятитися для того, щоб послужити багатьом людям, хто вірує, для того, щоб їхні душі освятилися, обожествилися і були готові до розбудови Царства Божого на Землі.
Сьогодні ми слухали Святу Євангелію (Лк., ХІІІ:10-17), у якій розповідається про те, як Ісус, зайшовши в синагогу, побачив жінку, яка 18 років хворіла, була скорчена вся і згорблена. 18 років мучив її дух недуги, можливо, за якісь гріхи, за якусь гординю. Можливо, вона себе гордо повела, високо себе поставила над іншими, над чистими душами і тому був допущений за законом Божої Справедливості дух, який скорчив її. І вона бідна мучилася, страждала 18 років.
Це може статися з будь-якою людиною, яка неправильно ставиться до інших. І якщо вона себе підносить, якщо вона гордовита, її може так скорчити. І тут Господь, побачивши отаку жінку, яка вже 18 років страждала, бачачи, що кара за гріх її вже відпрацьована, захотів її зцілити. І це був день суботній. Він підійшов до цієї жінки і сказав: "Жінко, звільнена ти від недуги своєї." Поклав на неї руку, вона й випросталась. І, здавалося б, оці священики іудейські повинні були б радіти тому, що зцілилася оця згорблена, яка 18 років була в тому храмі і, можливо, вже намозолила їм очі своєю присутністю, своєю хворобою. Можливо, не раз підходила до них з проханням помолитися за неї, допомогти їй зцілитися, але ніхто з них не міг цього зробити. Але тут Ісус зайшов у храм і зцілив її. Здавалося б, вони повинні радіти, якщо вони люблять Бога. Але ні, вони позаздрили Ісусу і возненавиділи Його ще більше. Ненависть їх зростала кожного разу, коли Він робив добре діло. І ми чули слова цих священиків: "Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього."
Що ж тут було зроблено Ісусом? Була зроблена молитва до Бога, до Отця. І Бог-Отець показав, що Він чує Його молитви. Ісус помолився за цю скорчену жінку, і ця жінка зцілилася. Але священики насмілилися звинувачувати Його в тому, що була субота, а в суботу не можна нічого робити. Так, робити нічого не можна за іудейським законом, але ж молитися треба. Ні? А вони кожен раз Його звинувачували, як ми знаємо зі Святого Писання, коли по суботах Він когось зцілював.
Зрозуміло, що Господь знову був стривожений, розгніваний і каже: "Лицеміре, - тобто ви брехуни, - хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?" Тобто якщо їх козел чи вівця потраплять в біду, вони ж їх виручають в суботу. А тут людина, яку диявол скрутив аж на 18 років! Хіба ж її не жалко?
І коли Він соромить їх, то зрозуміло, що всі Божі душі, як написано в Євангелії, возрадувались. Вони возрадувалися, що Бог посоромив отих начальників, які, прикриваючись Богом, Бога розпинали, Бога не любили. Зрозуміло, що їхня реакція була така - розіп'яти Господа нашого Ісуса Христа.
"Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи…" (Мк., ІІ: 27), як ще говорив Христос. Скажімо, на Західній Україні в радянські атеїстичні часи не були так зруйновані церкви, як по всій країні. І люди навчилися в неділю нічого не робити, не працювати, а обов'язково йти до церкви і молитися. І це добре, коли вони йдуть до церкви молитися. Але багато з них, приїжджаючи сюди на заробітки з Західної України, не працюють у неділю, але в церкву вони теж не йдуть. У неділю вони напиваються, матюкаються. На свята вони теж не працюють, навіть знаходять малі свята, щоб сачкувати, і знову напиваються, і нічого не роблять. Розумієте? Тобто вони не освячують, а дуже оскверняють цей день.
Якщо в сьомий день настає таке, що треба зробити добро, навіть фізичного характеру, (бо ти не маєш дарів приносити зцілення людям, а от фізично - можеш попрацювати), тоді цей день ти віддаєш не для себе, а для Слави Божої. Як ми ходили до храму працювати в неділю після Літургії, так? То хіба хто з нас постраждав? Нас Бог благословляв, і любив, і любить, тому що ми в цей день не йдемо дивитися телевізор, їсти, пити і сваритися один з одним. А ми йдемо в цей день ще й ділами добрими підтвердити нашу любов до Бога. Йдемо допомагати, йдемо будувати храм, йдемо відвідати когось в лікарні, йдемо допомогти людині, яка потребує нашої допомоги. Може, це єдиний день з усіх днів у тижні, коли ми не працюємо для себе, коли ми можемо і фізично зробити якесь добро в ім'я Бога. Зрозуміли?
Тому сьомий день повинен бути відданий Богу, для славлення Бога і для добрих діл. Для добрих діл, бо Господь не відпочиває в цей день. Він віддав Свого Сина Єдинородного, щоби Він навчив людей спасатися. Його за це люди розіп'яли, але Він воскрес, вознісся на Небеса. Тобто сьомий день Господь працює з нами, з кожним. Він не відпочиває. Бо Ісус про це Сам сказав: "Отець Мій працює аж досі, працюю і Я" (Ів., V:17).
Працює, щоб спасти нас грішних Своїм промислом, бо кожен має вільний вибір робити добро або зло, але Він все-таки підводить нас максимально до спасіння. Щоб людина розуміла, що не можна робити зло, що треба спасатися. Ради цього Отець Небесний Сина Єдинородного віддав, який вчення нам приніс найдосконаліше, яке ми навіть не можемо до кінця осягнути. Але ми прагнемо, стараємось, і Бог нам дає в цьому розуміння і дає силу, щоб ми осягнули. Отже, якщо ми християни, то спасіння живе в нас, Христос живе в нас, і ми повинні сьомий день віддавати во славу Бога. Цей день нас благословляє, заспокоює нашу душу, полегшує карму нашу, тому що ми її відпрацьовуємо добрими ділами.
Не такими хворобами, що нас збивають з ніг, що ми потім піднятися не можемо після тих хвороб, а добрими ділами. Добре діло пішло до Бога - тебе не зіб'є машина, добре діло пішло до Бога - в тебе не станеться якась біда, якась хвороба, що тебе просто поразить так, що ти будеш лежати роками і думати, чи правильно ти живеш на цьому світі, чи ні?
Тому випереджаймо наше покарання добрими ділами. Показуймо, що ми Божі, в тайні перед Богом, а не перед людьми. І тоді нам воздасться явно тим, що десь нас Бог охоронить. Можливо, що нас мала переїхати машина - не переїхала. Можливо, що ми мали послизнутися і впасти так, що струс мозку отримали б - ні, ми не падаємо, може, легенько ковзаємось. В той же час ми бачимо велику кількість аварій, а як підемо в лікарню - скільки там людей, скільки хвороб в них є і як вони страждають?! І хто працює лікарем-травматологом, то вони можуть посвідчити, скільки в них на очах вмирає людей, навіть зовсім молодих. Як священик, я знаю це, тому що мені доводилося багаторазово відвідувати лікарні, сповідувати, причащати, молитися за зцілення.
Тому кожен раз, коли чуємо Євангелію, берімо її собі за приклад, аналізуймо і стараймося жити так, як Сам Ісус Спаситель наш жив на Землі. Він є зараз з нами і любить нас, і благословляє нас. Поки ти будеш спасатися, нічого з тобою не станеться страшного. Удар якийсь буде, але не смертельний, біда якась станеться, але поправима, поки ти спасаєшся. І з твоєю родиною також нічого не станеться, якщо ти спасаєшся в Господі. Ти можеш покинути свою родину, але якщо ти робиш добрі діла, твоя родина теж буде під охороною, у захисті. Так буде, якщо родина хоча б не противить Господа. Якщо ж противлять Бога, то зрозуміло, що вони противлять здоров'я своє, щастя в собі, радість в собі, успіх у своєму житті. Бог - це є джерело спокою, джерело щастя, джерело радості, джерело здоров'я. Зрозуміли чи ні?
Хай нас усіх Бог благословляє Своєю святою суботою. Нехай Він нас зцілює, так як зцілив ту скривлену, бо ми дуже просимо і щиро благаємо: "Боже, допоможи нам духовно зцілитися". А фізичне здоров'я додасться.
Слава Ісусу Христу!
|
|
Апостол (Еф., VI:10-17):
6
10 Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його!
11 Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських.
12 Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти
початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.
13 Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір
дня злого, і, все виконавши, витримати.
14 Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і
зодягнувшись у броню праведности,
15 і взувши ноги в готовість Євангелії миру.
16 А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете
погасити всі огненні стріли лукавого.
17 Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже.
Євангеліє (Лк., XIII:10-17):
13
10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.
11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа
немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй:
Жінко, звільнена ти від недуги своєї.
13 І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і
стала славити Бога!
14 Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у
суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та
вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.
15 А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж
не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
16 Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав
вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?
17 А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І
тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!
|
